Євангеліє від Івана
10:1 Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник.
10:2 А хто входить дверима, той вівцям пастух.
10:3 Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх.
10:4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його.
10:5 За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу.
10:6 Оцю притчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони, про що їм говорив.
10:7 І знову промовив Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що Я двері вівцям.
10:8 Усі, скільки їх перше Мене приходило, то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
10:9 Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде.
10:9 Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде.
10:10 Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали.
10:11 Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці.
10:12 А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить.
10:13 А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.
10:14 Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
10:15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.
10:16 Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!
15:17 Це Я вам заповідую, щоб любили один одного ви!
15:18 Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас.
15:19 Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить.
15:20 Пригадайте те слово, яке Я вам сказав: Раб не більший за пана свого. Як Мене переслідували, то й вас переслідувати будуть; як слово Моє зберігали, берегтимуть і ваше.
15:21 Але все це робитимуть вам за Ім'я Моє, бо не знають Того, хто послав Мене.
15:22 Коли б Я не прийшов і до них не казав, то не мали б гріха, а тепер вимовки не мають вони за свій гріх.
15:23 Хто Мене ненавидить, і Мого Отця той ненавидить.
15:24 Коли б Я серед них не вчинив був тих діл, яких не чинив ніхто інший, то не мали б гріха. Та тепер вони бачили, і зненавиділи і Мене, і Мого Отця.
15:25 Та щоб справдилось слово, що в їхнім Законі написане: Мене безпідставно зненавиділи!
15:26 А коли Втішитель прибуде, що Його від Отця Я пошлю вам, Той Дух правди, що походить від Отця, Він засвідчить про Мене.
15:27 Та засвідчте і ви, бо ви від початку зо Мною.
16:1 Оце Я сказав вам, щоб ви не спокусились.
16:2 Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові!
2 до Коринтян
7:1 Отож, мої любі, мавши ці обітниці, очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа, і творімо святиню у Божім страху!
7:2 Дайте місце для нас! Ми нікого не скривдили, нікого не зіпсували, нікого не ошукали!
7:3 Говорю не на осуд, бо я перед тим був сказав, що ви в серцях наших, щоб нам із вами чи померти чи жити.
7:4 У мене велика сміливість до вас, велика мені похвала з вас, я повний потіхи, збагачаюся радістю при всякому нашому горі.
7:5 Бо коли ми прийшли в Македонію, тіло наше не мало спочинку ніякого, у всьому бідуючи: назовні бої, страхіття всередині.
7:6 Але Бог, що тішить принижених, потішив нас приходом Тита,
7:7 і не тільки його прибуттям, а й потішенням, що ним він потішився з вас, коли розповідав нам про вашу журбу, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так що я більше тішився.
7:8 Коли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово.
7:9 Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покаяння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чому не мати втрати від нас.
7:10 Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський чинить смерть.
Євангеліє від Марка
1:29 І вийшли вони із синагоги небавом, і прийшли з Яковом та Іваном до дому Симонового й Андрієвого.
1:30 А теща Симонова лежала в гарячці; і зараз сказали про неї Йому.
1:31 І Він підійшов і підвів її, узявши за руку, і гарячка покинула ту, і вона зачала прислуговувати їм.
1:32 А як вечір настав, коли сонце зайшло, то стали приносити до Нього недужих усіх та біснуватих.
1:33 І все місто зібралося перед дверима.
1:34 І Він уздоровив багатьох, на різні хвороби недужих, і багатьох демонів повиганяв. А демонам не дозволяв Він казати, що знають Його.
1:35 А над ранком, як дуже ще темно було, уставши, Він вийшов і пішов у місце самітне, і там молився.
До Євреїв
7:26 Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса,
7:27 що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе.
7:28 Закон бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом, ставить Сина, Який досконалий навіки!
8:1 Головна ж річ у тому, про що я говорю: маємо Первосвященика, що засів на небесах, по правиці престолу величности,
8:2 що Він Священнослужитель святині й правдивої скинії, що її збудував був Господь, а не людина.
До Ефесян
6:10 Нарешті, мої брати, зміцняйтеся Господом та могутністю сили Його!
6:11 Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських.
6:12 Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби.
6:13 Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати.
6:14 Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности,
6:15 і взувши ноги в готовість Євангелії миру.
6:16 А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого.
6:17 Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже.