Єпископ
Святий мученик Меркурій Смоленський, доблесний воїн і заступник Руської землі, жив у XIII столітті. Згідно з житіями, він був слов’янином родом із Моравії і походив із знатного князівського роду. Прагнучи служити православній батьківщині, він прибув на Русь і вступив на військову службу до смоленського князя. Будучи міцним і сильним воїном, Меркурій водночас вів таємне подвижницьке життя, дотримуючись суворого посту, цнотливості та проводячи ночі в ревних молитвах до Господа.
У 1239 році над Смоленськом нависла смертельна загроза, коли полчища хана Батия підійшли до міста й зупинилися за двадцять п’ять верст від нього, у місцевості Долгомостьє. У цей час благочестивий пономарь собору молився перед чудотворною Смоленською іконою Божої Матері й почув голос Цариці Небесної, яка наказала покликати воїна Меркурія на захист міста. Прийшовши до храму, Меркурій сам удостоївся видіння Богородиці, Яка благословила його на бойовий подвиг і обіцяла йому мученицький вінець за порятунок Смоленська.
Тієї ж ночі святий воїн самотужки проник до табору ворога. Наділений великою силою та підтримуваний Небесними силами, він вступив у поєдинок із грізним татарським велетнем-воеводою, переміг його, а потім змусив втекти перелякане вороже військо. Однак наприкінці запеклого бою, як і було передбачено, Меркурій прийняв мученицьку смерть: один із ворогів, що втікав, застав його зненацька й обезголовив. Татарське військо відступило від Смоленська, і місто було чудесним чином врятоване.
Вдячні мешканці Смоленська з великою честю поховали чесне тіло мученика-воїна в кафедральному соборі на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Пізніше святий з’явився тому самому пономарю й наказав повісити свої бойові обладунки над труною на згадку про чудесне спасіння міста. На початку XVI століття мешканці Смоленська офіційно проголосили його своїм головним заступником, а наприкінці XVI століття Церква встановила загальне святкування його пам’яті. Пам’ять святого Меркурія Смоленського відзначається 7 грудня, а його збережені обладунки, включаючи залізні сандалі, тривалий час зберігалися у Смоленському соборі як безцінна святиня.
