Метеори в Греції називають восьмим чудом світу: стародавні монастирі, розташовані на вершинах стрімких скель, немов парять у небі. Для православних паломників це друге за значимістю місце в Греції після Святої Гори Афон, а величні краєвиди та дивовижна атмосфера приваблюють сюди мандрівників з усього світу.
Метеори розташовані у Фессалії, неподалік від міста Каламбака, у центральній частині материкової Греції. Цей монастирський комплекс входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. На карті його можна знайти на південь від Салонік і на північ від Афін.
Метеори з Афоном пов’язують тісні зв’язки. Так, засновником першого монастиря Метеор став афонський чернець Афанасій Метеорський, який у XIV столітті втік зі Святої Гори Афон, рятуючись від навали корсарів. Перший метеорський монастир — Великий Метеор — він створював за зразком афонських монастирів. А набагато пізніше ченці цього монастиря в пошуках усамітнення прибули на Афон, де оселилися в скельному монастирі Симонопетра.
На відміну від афонської чернечої республіки, вхід сюди дозволено як чоловікам, так і жінкам, а тому Метеори можна відвідати всією родиною.
Історія Метеор
Вражаючі скелі Метеор велично височіють на рівнинах Фессалії, між горами Козіака та Антіхазія, всього за кілька кілометрів на північний захід від невеликого містечка Каламбака. У цьому кам’яному «священному лісі» розташована друга за значимістю чернеча громада в країні та один із найпопулярніших туристичних напрямків у Греції, про який згадується в усіх путівниках.
Будівлі монастирів виглядають як природне продовження скель; при цьому здалеку складається враження, що якщо хтось зможе до них дістатися, то йому вдасться доторкнутися до неба.
Багато століть тому на цих гігантських скелях, на висоті, що часто перевищує 200 метрів, було створено унікальний монастирський комплекс. Здається неймовірним, як природно візантійська архітектура вписалася в суворий і величний ландшафт Метеорів.
Вражаючий пейзаж з унікальними скельними утвореннями викликає трепет, а стародавні обителі, розташовані на вершинах стрімких скель, вражають своєю красою. Здається майже неможливим, що це — творіння людських рук.
Сьогодні з 24 монастирів, заснованих кілька століть тому, діють лише шість. Уже понад шість століть вони продовжують православну чернечу традицію та зберігають безцінні святині, реліквії, стародавні фрески та інші скарби візантійського мистецтва.
У 1988 році монастирський комплекс Метеор був включений до списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. А велика природна територія скель Метеор та Антіхаських гір входить до європейської мережі Natura 2000 як ареал проживання рідкісних та охоронюваних видів птахів і рослин.
Історія виникнення. Створення чернечої громади
Точна дата заселення скель не визначена. За оцінками вчених-візантологів, це сталося до XI століття; згідно з джерелами, що дійшли до нас, першим подвижником, який оселився в цій місцевості між 950–970 роками, був Варнава — засновник скиту Святого Духа. Потім відбулося заснування Преображенського скиту критським ченцем Андроніком на початку 1000 року нашої ери, після чого, у період між 1150 і 1160 роками, було засновано скит Стагон, або Дупіані.
Назва «Метеори», що перекладається як «ті, що парять у повітрі», пов’язана з ім’ям святого Афанасія Метеорського: він назвав «Метеором» широку скелю, на яку вперше піднявся у 1344 році. Протягом наступних двох століть тут було засновано 24 обителі.
Розквіт і занепад чернецтва в Метеорах
У цьому суворому й важкодоступному місці, серед темних скель із пісковику, що сягають 200 метрів у висоту й 300 метрів у ширину, православні аскети знайшли ідеальні умови для усамітненого чернечого життя. Спочатку подвижники молилися в невеликих каплицях, розташованих окремо одна від одної, — знаменитих «молитовниках».
Перші подвижники піднімалися на величезні скелі по дерев’яних риштуваннях, які трималися на балках, закріплених у природних отворах і ущелинах каменю. Пізніше для підйому людей і вантажів почали використовувати мотузкові мережі та кошики. Лише на початку XX століття в скелях почали висікати перші сходи, що зробили доступ до монастирів безпечнішим.
У XV столітті, на тлі занепаду та подальшого падіння Візантійської імперії, чернече життя в Метеорах зазнало серйозного спаду. Однак уже з кінця XV століття, а особливо в XVI столітті, Метеори знову стали важливим центром чернецтва: тут засновувалися монастирі, зводилися додаткові споруди та створювалися унікальні фрески. У XVI–XVII століттях чернеча громада Метеорів досягла найвищого піку розквіту, за яким настав період занепаду. Завоювання, грабежі та інші труднощі епохи призвели до того, що ченці почали покидати обителі, а деякі монастирі були занедбані або зруйновані.
Відвідувані монастирі
Сьогодні на території комплексу діють шість монастирів: Преображення (Великий Метеор), Варлаам, Святого Миколая, Русану, Святої Трійці та Святого Стефана. Варто зазначити, що більшість їхніх фресок збереглися у дуже хорошому стані.
Монастир Великий Метеор (монастир Преображення Господнього)
Чоловічий монастир, найдавніший і найбільший із нині діючих монастирів Метеора. Він розташований на найвищій скелі комплексу й посідає особливе місце серед метеорських обителей. Сьогодні монастир відкритий для відвідувачів і частково виконує функцію музею. В вівтарній частині головного храму збереглися прекрасні фрески македонської школи, а одним із найбільш вражаючих місць є кістниця, де зберігаються черепи ченців, які подвизалися тут протягом століть.
Монастир Варлаама
Чоловічий монастир, заснований у XVI столітті. Своєю назвою він зобов’язаний аскету на ім’я Варлаам, який першим оселився на цій скелі ще у XIV столітті. Пізніше братами Нектарієм і Феофаном з Епіру тут було засновано монастир. Сьогодні він відомий своєю багатою колекцією цінних рукописів, рідкісних церковних реліквій та переносних ікон поствізантійського періоду.
Монастир Святого Миколая (Агіу Ніколау Анапавсаса)
Це перший монастир ліворуч, який бачать паломники, піднімаючись до Метеор з боку селища Кастракі. Він датується XIV століттям і був відновлений у першому десятилітті XVI століття. Фрески головного храму, виконані в 1527 році критським художником Феофаном Стреліцасом, вважаються чудовим зразком поствізантійського живопису; це найраніша з відомих підписаних робіт майстра. На початку XX століття монастир був занедбаний, а в 1960-х роках відреставрований і відновлений Археологічною службою Греції.
Монастир Святої Трійці
Це найвище розташований і один із найважкодоступніших монастирів Метеор: до нього ведуть 140 сходинок, висічених у скелі. Нагородою за довгий підйом стає чудовий краєвид на долину Каламбакі та річку Пініос.
Монастир вважається третім за давністю в комплексі: згідно з традицією, перші відлюдники заснували тут свої скити ще на початку XIV століття. Будівництво обителі та підйом матеріалів на вершину скелі зайняли загалом близько 70 років.
З 1942 по 1961 рік монастир був занедбаний, а в 1972 році його відновили. У 1909 році в монастирському склепі було виявлено рідкісні рукописи; сьогодні вони зберігаються разом із рукописами монастирів Русану та Святого Миколая в ризниці монастиря Святого Стефана.
Монастир Святого Стефана
Прямо над Каламбакою, у південній частині комплексу Метеор, розташований жіночий монастир Святого Стефана. Він вважається найдоступнішим із усіх метеорських монастирів: до обителі веде міст, що з’єднує скелю з сусіднім плато. Серед православних паломників монастир особливо відомий тим, що тут зберігається свята голова святого Харлампія.
Обитель також відіграла важливу роль у національній боротьбі держави, особливо в період боротьби за Македонію: монастир слугував притулком і опорним пунктом для грецьких борців Македонії.
Сьогодні в старій трапезній розташований музей, де зберігаються цінні святині та пам’ятки церковного мистецтва: тканини, рукописи, поствізантійські ікони, різьблення по дереву та інші реліквії.
Чернецтво Метеор
Любов до Бога, прагнення до усамітненого життя та аскетичний подвиг стали тією силою, завдяки якій серед суворих скель Фессалійської рівнини виникло це дивовижне творіння людських рук. У православній традиції чернецтво — це цілковите посвячення людини Богові. Чернече життя прагне до ангельського образу: до любові, миру, послуху, молитви та служіння ближнім. Тому усамітнене чернече життя нерідко називають «євангельським» і «ангельським». Усе життя ченця — це відкриття душі перед Богом, дотримання Його заповідей і невпинна молитва.
Протягом своєї історії монастирі Метеорів були хранителями духовних і національних традицій грецького народу. У роки турецького панування тут діяли школи для грецьких дітей, тут знаходили притулок переслідувані, отримували підтримку учасники опору. Обителі були не лише місцем молитви, а й центрами освіти, допомоги та духовного спасіння.
За останні п’ятдесят років, завдяки невпинним зусиллям настоятелів і братії, за підтримки благодійників, а також у співпраці зі Службою старожитностей країни, було проведено масштабну роботу з реставрації монастирів.
Життя ченців
Перш за все, монастирі Метеор живуть богослужінням. З любов’ю та увагою вони приймають численних відвідувачів, зберігають і оберігають це унікальне місце, займаються іконописом, золотим вишиванням, мініатюрою, виготовленням воскових свічок, ладану та ікон, а також бджільництвом.
Ченці також займаються написанням історичних, богословських та гімнологічних праць, але головне — прагнуть бути живим свідченням про Христа в епоху духовної посухи. Вони дбайливо зберігають дорогоцінну спадщину православної віри та багатство церковної традиції.
