У Греції вже багато століть існує традиція: напередодні свята Воздвиження Чесного Хреста господині зрізають свіжий базилік і приносять його до храму, щоб після богослужіння священик роздав його віруючим.
Звичай роздавати базилік у День Воздвиження Чесного Хреста (14 вересня) пов’язаний із тим, що свята Олена знайшла Хрест Господній у місці, порослому базиліком. Саме тому священнослужителі роздають усім віруючим гілочки цієї рослини.
Обретіння Чесного Хреста
Прибувши до Єрусалима, свята Олена спробувала з’ясувати, де було заховано Хрест Господній. Однак жоден із християн не міг вказати їй це місце. Тоді свята у супроводі численних робітників розпочала масштабні пошуки. Вони тривали багато місяців, але залишалися безрезультатними.
Одного разу свята Олена наступила на невелику рослину, після чого повітря навколо неї раптово наповнилося приємним солодким ароматом. Вона покликала робітників і наказала копати в цьому місці. Саме тут і було знайдено Чесний Хрест, на якому був розп’ятий Цар Слави. Згідно з переказами, саме з цією подією пов’язана назва базиліки: слово «васілікос» (грец. βασιλικός) у перекладі з грецької означає «царський». Так ця запашна рослина стала нагадуванням про місце знаходження Хреста Христового.
Базилік у грецькій хлібній традиції
Базилік, принесений із храму, разом зі святою водою використовували під час приготування хлібної закваски, на якій грецькі господині потім пекли домашній хліб протягом усього року: за допомогою рослини закваску освячували хрестним знаменням, після чого ставили її у воду, сподіваючись, що вона пустить коріння і її можна буде знову посадити.
Один із дослідників, який записував місцеві традиції на грецькому острові Лемнос, наводить таке свідчення: «Кожен дім і кожна господиня приносять до храму посудину з водою й залишають її там, де відбувається освячення. Після служби воду забирають додому й на ній роблять хлібну закваску на весь рік».
З цим звичаєм пов’язана одна дивовижна легенда. Розповідають, що одного разу якась туркенка запитала у місцевих мешканок, чому їхній хліб виходить таким смачним і довго не псується. Їй відповіли, що в тісто додають святу воду, освячену в день Воздвиження Хреста Господнього.
Тоді жінка попросила дати святої води й їй. Мешканки острова не знали, як вчинити: з одного боку, святу воду просила мусульманка, а з іншого — вони не хотіли відмовити їй у такому проханні. Зрештою вони дали їй звичайну воду, сказавши, що вона освячена.
І, за переказами, сталося диво: віра жінки в те, що отримана вода справді свята, допомогла хлібу піднятися, зробила його надзвичайно смачним і довго не давала йому зіпсуватися. Пізніше, коли вона прийшла подякувати тим, хто дав їй воду, їм довелося зізнатися, що вода була звичайною.
