Скит Святого Пантелеймона

ІсторІя та сучасність

Скит Святого Пантелеймона знаходиться на північному схилі Іберійського Пагорбу. Звідси відкривається чудовий вид на столицю Святої Гори Афон, місто Кар'єс, а також на море. Велика кількість келій в цьому районі могла б ускладнити чітке визначення меж цього скиту, але задача полегшується за допомогою двох кипарисів-близнюків, що височіють перед кафедральним собором. За переказами, їхній вік становить, відповідно, 770 і 220 років.

Путівник по скиту

Дістатися до скиту Святого Пантелеймона можна двома способами: перший — спуститися дорогою від входу до монастиря Кутлумуш, залишаючи з правого боку стежку, яка веде в бік монастиря Іверон, другий — повернувши праворуч з дороги Кар'єс — Іверон. Кордон району скиту позначає особливий проскінітарій святого Пантелеймона (аналой, спеціальна підставка, на яку поміщають книжки або ікони), саме до цієї відмітки завжди проносять ікону Достойно Є, а потім вона піднімається вгору схилом, щоб повернутися до Протату.

Спочатку скит був келією Святого Пантелеймона, яка знаходилася на місці сьогоднішнього кафедрального собору, а навколо неї стояли каливи аскетів. У 1780 році ієромонах Харалампій попросив в монастиря келію, щоб сформувати скит. Він викупив келію за 110 грошей — суму не настільки велику, якщо взяти до уваги той факт, що келія Святого Антонія/Святого Андрія (Серай), побудована колишнім патріархом Серафимом II, була оцінена і викуплена у 1771 році за 10500 грошей. Незабаром в скиті налічувалося вже 30-40 ченців.

Головний храм був закладений у 1782 році й освячений у 1790 році. Більшу частину витрат взяли на себе християни Туреччини. Внаслідок відсутності чіткого уставу, в скиті траплялися недомовки та розбіжності з монастирем; сигілій (спеціальний указ) патріарха Неофіта офіційно визнав статус скиту у 1799 році.

У 1808 році тут протягом 4 років ченцював преподобний Герасим Новий, який почив у 1812 році  в Константинополі. Частину його мощей було передано до скиту у 1903.

Головний храм скиту, побудований у 1790 році, присвячений Святому Пантелеймону, який здійснив і здійснює багато чудес зцілення хворих. Завдяки чуду, після всеношної молитви забило джерело з нещодавно випаленого колодязя. Вода мала молочний колір — колір молока, яке почало текти, колі відсікли голову святому.

Один із срібних світильників має дарчий напис, який оповідає про те, що подарований він був старцем Матфеєм з келії Різдва Богородиці монастиря Дионісіат у 1921 році. Старець був покараний тяжкою хворобою, оскільки він не дав відповідної нагороди ченцю каливи Всіх Святих, який знайшов 4 турецькі срібні монети.

Над південним входом до головного храму зберігається барельєфне зображення Святого Пантелеймона. Над входом західної зовнішньої сторони також зображений Святий Пантелеймон (робота 1852 року монаха Софронія). Сам храм досить темний, але багато прикрашений фресками. Купол храму і приміщення праворуч від вівтарної частини були розписані фресками у 1868 році.

Ікони іконостасу датуються, починаючи з 1791 року. Велика чудотворна ікона святого Пантелеймона XVIII століття прикрашена срібним окладом. Також у храмі є ікона Богородиці, яка датується XIII або XIV століттям, прикрашена срібною ризою; зберігається вона у вівтарній частині. Ще одна примітна ікона — Апостоли Петро і Павло роботи XI-XII століття, написана в старослов'янському стилі. Комплекс головного храму містив у собі також трапезну і готель. У південно-західному боці храму розташована дзвіниця, що являє собою окрему будівлю, збудовану 1792 року. Дзвін був куплений у 1883 році не без допомоги пожертвувань ченців скиту. Бібліотека, побудована у 1848 році, містить 40 рукописів.

На південному сході від головного храму розташований цвинтарний храм скиту, присвячений Різдву Чесного Іоанна Предтечі, побудований у 1799 році.

Поза цвинтарним храмом розташована калива Введення Богородиці до Храму. Трохи вище знаходиться калива, де ченцював преподобний мученик Герасим Новий.

Якщо йти стежкою в бік монастиря Іверон, через 10 хвилин після розгалуження дороги Монастир — скит Кутлумуш, зустрічається ще одна розвилка праворуч, яка веде до келії монастиря Кутлумуш Різдва Богородиці. Йдеться про Панагуду, де ченцював останні роки свого життя старець Паїсій, який помер у 1944 році, — одна з найвидатніших постатей сучасного православного чернецтва й канонізований святий. Йдучи стежкою, паломник прибуває до огородженої території, опиняючись у задній частині келії. Щоб підійти до входу, потрібно обігнути огорожу. Поруч із входом є шланг, з якого завжди тече вода; навпроти стоїть коробка з солодощами для подорожніх. У лівій частині подвір'я зберігається недоторканим місце, де збиралися численні паломники, які прибували сюди за порадою і благословенням старця Паїсія.         

Прямуючи з Панагуди на південь, подорожанин зустрічає на своєму шляху келію Святого Богослова, а потім келію монастиря Іверон Сараварі, яка присвячена Трьом Ієрархам, перше згадування про яку трапляється вже у 1316 році. Звідси можна продовжити шлях до монастиря Іверон, залишаючи ліворуч каливи скиту Святого Пантелеймона монастиря Кутлумуш.