Достойно є

Особливе місце у житті Святої гори Афон займає ікона Богородиці Протату Карієсу, що називається «Достойно є ». « Ця свята ікона зі стародавніх часів є гордістю мешканців Карієсу, славою Протату, покров та захист усіх келіотів, а також слава, гордість та захист усієї Святої Гори».

Чудотворна ікона Достойно є отримала свою назву після чудесної події, що відбулася у келії Успіння Богородиці у 982 році. У цій келії жив благочестивий ієромонах зі своїм послушником. Одного разу ієромонах відправився на всенощне бдіння, що здійснювалося у храмі Протату, у суботу, а послушник залишився у келії, куди пізно вночі постукав невідомий відвідувач, з проханням залишитися на ніч. Коли настав час всенощної літургії, два молодика почали молитися. Неочікувано їх голоси перестали бути злагодженими й тоді гість сказав, що в них спочатку співають «Достойно є яко во істину ублажити Тя, Богородицю, Присноблаженну та Пренепорочну й Матір Бога нашого». Вражений послушник попросив навчити його цій молитві. Оскільки у келії не знайшлося паперу та чорнил, послушник приніс невелику кам’яну табличку, на якій відвідувач записав своїм пальцем, ніби виписуючи літери пензлем, молитву Достойно є. Гість велів послушнику співати цей гімн так, як він його записав, та зник цієї ж миті. Цей нічний гість був ніхто інший, як архангел Гавриїл.

Табличку показали старцям у Кар’єсі, які відправили її до Константинополю з відповідними супроводжувальними листами до патріарха та імператора. Ікону Богородиці перенесли з келії до храму Протату та розмістили у вівтарну частину на горнє місце, де вона і перебуває як «Захисниця та єпископ Святої Гори» (з Богослужіння Пресвятій Її іконі). Келія, де відбулося диво, отримала назву Достойно є. Місцевість, де знаходиться келія, отримала назву «Яр Співаків», оскільки тут у перший раз Архангел проспівав пісно спів, що став гімном Пресвятій Богородиці. Оскільки це диво відбулося 11 червня, щорічно у цей день збирається Синаксис (Собор Старців) та здійснюється божественна літургія у келії. Цей ангельській гімн, починаючи з X століття, є невід’ємною частиною богослужіння та розповсюдився на весь православний світ.

Кожен рік у Понеділок Світлої Седмиці (після Пасхи), після святкової Божественної Літургії у центральному храмі Протату здійснюється хресна хода з чудотворною іконою «Достойно є» по всьому регіону Карієсу. У багаточасовій хресній ході бере участь велика кількість людей. Процесія розтягується на декілька сотень метрів. Очолює процесію Хрест Господень, праворуч та ліворуч несуть зображення шестикрилих Херувимів, за  ними слідують хоругви із зображеннями Спасителя та Пресвятої Богородиці. Далі слідують священнослужителі у повному облаченні , які несуть на руках чудотворний образ пресвятої Богородиці «Достойно є». Процесію продовжує архієрей, який служив вранішню святкову літургію, запрошені монахи, представники Священного Киноту (парламент Афону), керівники державних служб на Афоні (міністерство закордонних справ, поліція, пожежники, лікарі та ін..) і велика кількість монахів та мирян, які по-черзі намагаються нести ікону, щоб отримати її благодать та милість. Співаки співають тропарі Пасхального канону та пісно співи, написані Святим Никодимом Святогорцем спеціально для цієї хресної ходи. Велика кількість дияконів у руках тримають кадила та протягом всього шляху кадять перед іконою пресвятої Богородиці. За давнім візантійським звичаєм ікона відвідує усі представництва монастирів афонських, монастир Кутлумуш, а також давні монидрії (первообрази сьогоднішніх афонських монастирів – зібрання монахів під одним статутом та духівником), які сьогодні існують як келії. На кожній зупинці здійснюється Мирна Ектенія та читається молитва про здоров’я та благоденство. Після цього слідує частування священнослужителів, делегацій та паломників.  У подальшому, ікону повертають до центрального храму Протату та залишають на деякий час всередині храму, щоб віруючи мали змогу безперешкодно помолитися перед нею. Після ікона переноситься у вівтар на Горнє місце, де и перебуває весь час; тільки декілька разів на рік її виносять у храм, розміщуючи у проскинітарії, перед південно-східною колонною, у наступні святкові дати:

11 червня, у день її святкування,

У неділю Собору Преподобних Отців Афонських,

15 серпня – у день Успіння Пресвятої Богородиці (храмове свято)

Від Різдва до Богоявлення,

З Великої Суботи до Фоминої Неділі.

Сучасні списки з цієї чудотворної ікони були направлені у православні церкви у Грузії, Болгарії та Фінляндії.

На іконі Достойно є Богородиця зображується у відповідності до типу іконографії Богородиці Кикскої. Її корпус повернутий ліворуч, в той час як Вона намагається утримати у своїх обіймах Немовля Христа. Її голова злегка нахилена та торкається до голови Христа. Немовля зображується ніби Він грається на руках Матері, не бажаючи сидіти смирно. Свою ліву руку він сховав за накидкою Богородиці, а правою торкається до свитку, який Вона тримає. На свитку читається напис: «Дух Господа Бога на Мені» («Бо Господь помазав Мене благовістити нужденним») (Іс. 6:1).

Золотий фон ікони на торкається німбів Богородиці та Христа, що залишаються дерев’яними, що говорить про те, що колись їх прикрашали срібні чи золоті шати. На фоні ікони читаються написи, що супроводжують Богородицю та Христа: «Божа Мати Кар’єська” та «Ісус Христос».

Цей тип іконографії Богородиці трохи відрізняється від свого прототипу. Ці відмінності полягають здебільшого у присутності янголів, що вінчають Божу Матір; у відкритому свитку, який тримає Христос, а не Богородиця; а також у лівій руці, схованій під накидкою. Цей тип шат наслідує святогорським прикладам першої половини XIX століття, повторюючи головну ікону Протату «Зчулення», але супроводжується підписом «Достойно є».

На шатах центральна композиція Богородиці та Немовля доповнюється двома допоміжними сценами: «Корінь Ієсеїв» та «Пророчий Чин» на рамі. З точки зору іконографії, композиція шат символічно передає втілення божественного через Богоматір.

Згіжно напису у нижній частині рами, шати ікони були створені у 1836 році ювеліром Іоанном зі Східної Фракиї, працею архімандрита Діонісія Ватопедського та являють собою спільне підношення святогорських ієромонахів та монахів.

Богородиця ікони Достойно є наслідують той самий тип іконографії, що й Богородиця Кикська – головна ікона однойменного монастирю на острові Кіпр. Це означає, що іконописці обох ікон наслідують загальному прототипу, що походить з Константинополю.

 

 

 

 

Згідно сербських джерел XIII століття, святий Сава, засновник монастирю Хіландар та перший архієпископ Сербії, повертаючись зі свого паломництва до Ієрусалиму на початку XIII століття, у 1229 році прибув до Кар’єсу, де вклонився іконі Богородиці «Кар’єській». Це означає, що ікона Достойно є вже існувала на початку XIII століття та носила саме цю назву, що пов’язує її з місцем вшанування. Ця ж назва повторюється на шатах 1836 року. У XVIII столітті за іконою закріплюється назва «Зчулення».

З ранніх списків ікони Достойно є, що збереглися до сьогодення, найбільш точною копією є ікона у храмі Протату, дарунок Прота Серафима, першої половини XVI століття.

З середини XIX століття з’являється ще одна назва ікони Достойно є – «Протатська». Ікони з такою назвою зустрічаються: і монастирі Пантократор (1864), у монастирі Каракал (1875) та на іконах посланих Святою Горою Афон до Росії.