Життя монахів на Святій Горі підпорядковане чіткому розпорядку, який значно відрізняється від мирського способу життя, до якого ми звикли. І це не дивно, адже основною метою насельників Святої Гори є відмова від мирської суєти та єднання з Богом.
Значення чоток в чернечому житті
День афонських монахів починається однаково: підйом рано вранці, ранкова молитва, церковна служба і читання Святого Письма складають невід'ємну частину ранкової рутини братії. Потім кожен монах приступає до послуху, тобто займається обраною чи призначеною йому працею. Одним з таких послухів є плетіння чоток.
Чотки для монаха — невід'ємний атрибут повсякденного життя. Перебирання вузликів, яке супроводжується безперервним повторенням Ісусової молитви, допомагає зосередитися та зберегти концентрацію. Вузлики також допомагають відраховувати кількість виголошених молитов.
Плетіння чоток на Афоні є основним та одним з найпоширеніших видів чернечого рукоділля. Як правило, чотки складаються з вузликів (комбоскіні) або бусин. В першому випадку монахи дотримуються особливої техніки плетіння: кожен вузлик складається з дев'яти перетинів шнура — за кількістю ангельських чинів.
Для плетіння чоток з бусин на Афоні часто використовують зерна рослини Сльози Богородиці. Монахи вирощують та збирають їх вручну, після чого зерна висушують та використовують для виготовлення молитовних чоток та браслетів Сльози Богородиці.
Афонський переказ про Сльози Богородиці
Рослину "Сльози Богородиці" можна назвати унікальною в своєму роді, адже вона виростає тільки на Афоні. З її появою на Святій Горі пов'язаний дивовижний переказ. Колись дуже давно монах скиту Святої Анни вирішив опанувати мистецтво плетіння чоток. Але як би він не намагався, яких би зусиль не докладав, наука плетіння ніяк йому не давалася. Через це монах впав у зневіру. І ось, коли він вже зовсім зневірився, йому явилася Пресвята Богородиця і спитала, чому він такий сумний. Монах розповів про свої безуспішні спроби опанувати мистецтво плетіння чоток.
Тоді Божа Матір в Своїй безмежній любові запропонувала монаху Свої сльози, що проливає Вона за монахів. Вона наказала посадити їх у землю; монах виконав Її наказ, і з них виросла рослина з крупними зернами, яку так і назвали —Сльози Богородиці.
Зерна рослини можна було просто нанизувати на мотузку, а тому плетіння таких чоток виявилося нескладним й давалося легко. З того часу і до сьогодення святогірські монахи вирощують Сльози Богородиці й роблять з них чотки і браслети ручної роботи, супроводжуючи процес плетіння безперервною молитвою.
Трохи ботаніки
Сльози Богородиці — це різновид бусенника звичайного: ендемічна рослина Афону з твердими зернами відноситься до одного з двох його підвидів і більше ніде у світі не зустрічається.
Цікаво, що у слов'янських народів "Сльозками Богородиці" називають ще дві рослини: занесений до червоної книги рябчик російський, що з вигляду нагадує дзвіночок або мініатюрний тюльпан темно-бордового кольору, а також дербеник (плакун-трава).
