Згідно з апокрифами Нового Завіту, Йосип з Аримафеї разом із Никодимом зняли тіло Ісуса Христа з хреста й поклали його на надгробну плиту, щоб підготувати до поховання. Цікаво, що ця могильна плита, відома нині як «Камінь Помазання», у Євангеліях взагалі не згадується.
Євангеліє від Іоана. Розділ 19
Після цього Йосип з Аримафеї — учень Ісуса, але таємний через страх перед юдеями — попросив Пілата дозволити зняти тіло Ісуса; і Пілат дозволив. Він пішов і зняв тіло Ісуса.
Прийшов також і Никодим — той, що раніше приходив до Ісуса вночі — і приніс суміш із смирни та алоя, близько ста літрів.
Тож вони взяли тіло Ісуса й обмотали його пеленами з пахощами, як зазвичай ховають юдеї.
Євангеліє від Марка. Розділ 15
Прийшов Йосип з Аримафеї, відомий член ради, який і сам очікував Царства Божого, наважився увійти до Пілата й попросив тіло Ісуса.
Пілат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, запитав його, чи давно Він помер?
І, дізнавшись від сотника, віддав тіло Йосипу.
Він, купивши плащаницю й знявши Його, обгорнув плащаницею та поклав Його в гроб, що був висічений у скелі, і привалив камінь до дверей гробу.
Камінь Помазання у візантійських джерелах
У праці якогось невідомого автора, що жив у XV столітті, вказується на чітку відмінність між надгробною плитою, яка закривала вхід до гробниці Христа, та плитою, на яку поклали тіло Спасителя. Перша реліквія перебувала в Єрусалимі, у Храмі Гробу Господнього, а друга — зберігалася в Константинополі (нинішньому Стамбулі), у монастирі Христа Пантократора (Вседержителя).
Камінь Помазання детально описується грецьким вченим Янісом Хоніатісом, який жив за часів Візантійської імперії, на межі XII і XIII століть. Він описує святиню так:
Це камінь червоного кольору завдовжки в «чоловічий» зріст.
Камінь знаходився в храмі Іоанна в Ефесі, але в 1169 році, за указом імператора Візантії Мануїла I Комніна, був перевезений до Константинополя. З анонімного джерела XV століття відомо, що імператор сам, на своїх плечах, переніс реліквію, яка прибула морем, з порту до палацу. Після його смерті Камінь Помазання перенесли до монастиря Христа Пантократора, щоб він знаходився поруч із могилою імператора.
Те саме джерело вказує такі розміри плити: 2,46 х 1,17 м.
Візантійський історик XII століття Яніс Кіннамос також згадує Камінь Помазання, описуючи його як плиту з червоного каменю, на яку поклали тіло Ісуса після зняття з хреста, і на яку падали сльози Богородиці, коли вона побачила понівечене тіло Сина. Він також розповідає про те, як саме Камінь опинився в Ефесі. За словами історика, Марія Магдалина взяла Камінь Помазання з собою в подорож до Риму, але з незрозумілих причин її корабель зробив зупинку в Ефесі, де Камінь було залишено.
Аж до 1453 року камінь перебував у Константинополі й шанувався як особлива святиня, пов’язана як зі Спасителем (оскільки до нього торкалося тіло Христа), так і з Пресвятою Богородицею, адже на камені назавжди закарбувалися Її сльози. Але потім, на жаль, сліди реліквії губляться.
Камінь Помазання на Святій Горі
На Афоні, у монастирі Ватопед, зберігається Енколпіон (невеликий медальйон-скринька, куди, зокрема, поміщали мощі святих), виготовлений із частинки цього Каменю. Про це свідчить відповідний напис: «Зі святого каменю, на якому спочивало тіло Господнє».
