Тварини Гори Афон

Автономна чернеча держава Святої Гори дбайливо зберігає православну традицію, охороняючи та захищаючи її протягом століть. Це оплот православ'я, де подвизалися багато святих і праведних отців нашої Церкви.

Крім свого духовного призначення, Гора Афон славиться своїми природними красотами, незайманими ландшафтами, де густі ліси, високі гори та довга берегова лінія створюють ідеальні умови для розмаїття життя в усіх його проявах.

Багатий світ тварин афонського півострова відображає духовний зв'язок між чернечим життям і природою, особливо в тому, що відноситься до стосунків між насельниками Святої Гори й тваринами. Численні дослідження флори і фауни цього унікального місця підкреслюють його екологічне значення поряд з духовним.

У сьогоднішній статті ви дізнаєтеся:

• Які види тварин населяють територію Гори Афон
• Яку роль відіграють тварини у житті чернечої громади
• Який богословський погляд на відносини між людьми та тваринами
• Як афонські старці історично співпрацювали з тваринами

Тваринний світ Афонської Гори

Територія Афону з її незайманими лісами, гірськими вершинами, ущелинами і скелями створює ідеальне середовище для існування  багатьох видів тварин. Співіснуванню дикої фауни із одомашненими тваринами сприяють як географічні особливості півострова, так і спосіб життя його насельників.

У лісах Афону мешкають найрізноманітніші види диких тварин, зокрема:

• Ссавці: лисиці, кабани, вовки, ведмеді, лісові коти, олені, борсуки, їжаки, скунси, тхори, ласки
• Птахи: беркути, яструби, сови, дятли, зяблики, солов'ї
• Рептилії та земноводні: ящірки, черепахи, змії, жаби, саламандри
• Комахи: рідкісні види метеликів, бджоли та інші комахи, що сприяють збереженню унікальної екосистеми півострова

Крім диких, на Горі Афон мешкають і домашні тварини, які беруть активну участь у монастирському житті. До них належать:

• Кішки: необхідні для боротьби з гризунами на території монастирів
• Собаки: стражі монастирів і сільськогосподарських угідь
• В'ючні тварини: слугують основним засобом пересування важкопрохідними маршрутами
• Кози та вівці: розводяться на невеликих традиційних тваринницьких фермах для отримання молока та вовни
• Кури та голуби: дають яйця, сприяючи самодостатності чернечої громади

Роль тварин у чернечому житті

Ченці Гори Афон з глибокою повагою ставляться до всіх живих істот як до невід'ємної частини творіння. Дотримуючись християнського вчення, вони піклуються про тварин не тільки в практичних цілях, а й просто з любові до всіх Божих створінь.

Кішки відіграють найважливішу роль у повсякденному житті чернечої громади, захищаючи святогірські обителі від гризунів. Собаки служать вірними захисниками, охороняючи монастирські угіддя від потенційних загроз, зокрема від диких кабанів, які часто пошкоджують посіви. Мули й віслюки, яких цінують за смиренність та витривалість, незамінні під час перевезення вантажів. Ченці забезпечують тваринам належний догляд, надаючи їм достатнє харчування і відпочинок.

Крім очевидної практичної користі, тварини служать мовчазними супутниками монахів, являючи собою приклад смиренності та спокою. Їхня присутність дає відчуття умиротворення, що відповідає чернечому прагненню до тиші, споглядання і гармонії з природою.

Глибокий зв'язок між монахами і тваринами Гори Афон свідчить про неминущий зв'язок між людиною та природою.

Богословський погляд на відносини людини з тваринами

Богословське розуміння стосунків людини з тваринами бере свій початок у Святому Письмі, що охоплює як Старий, так і Новий Завіти, а також у працях отців нашої Церкви.

Ці відносини ведуть свій відлік від створення світу. Згідно з книгою Буття, Бог наділив людство владою над природою:

“І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею, і володарюйте над рибами морськими [і над звірами,] і над птахами небесними, [і над усією худобою, і над всією землею,] і над усіма тварюками, які плазують на землі...” (Буття 1:28)

Крім того, людині дано унікальні привілеї давати імена всім живим істотам, що означає її участь у божественному акті творіння:

“Господь Бог утворив із землі всіх тварин польових і всіх птахів небесних, і привів [їх] до людини, щоб бачити, як вона назве їх, і щоб, як нарікає людина кожну душу живу, так і було ім'я їй” (Буття 2:19)

Однак дароване нам панування часто хибно тлумачать поза богословським контекстом: насправді роль людства полягає не в експлуатації, а в мудрому управлінні та турботі.

Від початку стосунки людини з тваринним світом були ієрархічними, але водночас заснованими на любові, що відображало її онтологічний зв'язок із Богом, чия милість поширювалася на всі його творіння. Однак ця гармонія була порушена гріхопадінням людини. Наслідки первородного гріха призвели до розриву між людством і світом природи:

"...звірі і всі тварини землі, позбавивши його колишньої слави, знехтували ним, і всі вони звернулися проти нього” (Св. Симеон Новий Богослов, Етичні міркування 1, 2, Sources Chrétiennes)

Святий Паїсій Святогорець так описує цю відчуженність:

“У раю тварини відчували пахощі божественної благодаті і визнавали Адама своїм господарем. Однак після гріхопадіння вони теж були вилучені з раю, причому не зі своєї вини, і більше не визнавали людину. Замість цього вони стали нападати на неї, ніби кажучи: «Ти більше не хороший. Ти не наш господар”

Проте Боговтілення, зішестя Христа в Пекло і Його Воскресіння відкрили шлях до спасіння людства, зокрема, до відновлення його стосунків з усіма живими істотами. Хоча любовна взаємодія між людьми і тваринами простежується навіть у Старому Завіті (зокрема, в історії про Ноєвий ковчег), втілення Христа повністю відновлює зв'язок між Божественною благодаттю і людьми. Таким чином, через Ісуса Христа людина звертається до тваринного царства не просто як володар, але як співчутливий управитель, ведений Божественною присутністю.

З християнської традиції випливає, що святі гармонійно спілкувалися з тваринами, заспокоювали їх, зцілювали і навіть молилися разом з ними. У відповідь тварини служили, захищали та втішали цих святих, визнаючи їхню божественну благодать.

Афонські святі та їхні стосунки з тваринами

Чернеча традиція Гори Афон знає безліч прикладів теплих стосунків між святими і тваринним світом.

Святий Паїсій часто розповідав про старця Феофілакта зі скиту святого Василія, який віддано любив тварин і був їхнім захисником. Коли тварини голодували або стикалися з поганим поводженням, вони інстинктивно шукали притулку в його каліві, знаючи, що він піклуватиметься про них, як лікар піклується про своїх пацієнтів.

Є, звісно, ще багато прикладів святих Афонських подвижників, які умиротворяли тварин і навіть залучали до молитви. Так, святий Іоанн Кукузеліс пережив дивовижний момент під час молитви, коли ціле стадо тварин припинило пастися і зібралося навколо нього, ніби приєднуючись до його хвалебного гімну Господу.

В іншій розповіді йдеться про святого Акакія Кавсокалівіта, якого в хвилину печалі втішила пташка, що присіла поруч і наполегливо співала, немов розділяючи його скорботу.

Такі випадки досить часто зустрічаються в житіях святих нашої Церкви. Божественна благодать, що оточувала їх, давала змогу без посередників спілкуватися зі світом природи, відновлюючи гармонію, що пронизує все творіння до гріхопадіння людини.