30 срібняків — саме за таку суму Юда Іскаріот зрадив Ісуса Христа. У наш час вираз «тридцять срібняків» став крилатим; він означає плату за зраду, часом дрібну і незначну, і навіть не завжди виражену в грошовому еквіваленті.
Що ж це за сума? Багато це чи мало? І звідки ми взагалі знаємо про 30 срібняків?
Як Юда зрадив Христа
Історія зради Ісуса Христа Юдою відома нам з Євангелія:
Наближалося свято опресноків, зване Пасхою, і первосвященики та книжники шукали, як би погубити Його, бо боялися народу. Тоді сатана увійшов в Юду, званого Іскаріотом, одного з дванадцяти, і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як зрадити Його їм. Вони зраділи і погодилися дати йому грошей. (Лк. 22:1-5)
Тоді один із дванадцяти, званий Юда Іскаріот, пішов до первосвящеників і сказав: що ви дасте мені, і я вам зраджу Його? Вони запропонували йому тридцять срібняків; і від того часу він шукав зручної нагоди зрадити Його. (Мф. 26:14-16)
Тоді Юда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і, розкаявшись, повернув тридцять срібняків первосвященикам і старійшинам, кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? дивись сам. І, кинувши срібняки в храмі, він вийшов, пішов і повісився. Первосвященики, взявши срібла, сказали: не можна покласти їх у скарбницю церковну, бо це ціна крові. Зробивши ж нараду, купили на них землю гончара, для поховання чужинців; тому й називається земля та «землею крові» до цього дня. (Мф. 27:3-8)
Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля, і дали їх за землю гончара, як сказав мені Господь. (Мф. 27:9-10)
Як виглядали тридцять срібняків Юди
Слово «срібники», яке використовується в Новому Завіті, означає прості срібні монети; проте історики, археологи та інші фахівці ось уже не перше століття ведуть суперечку про те, які саме монети отримав Юда.
Вчений Дональд Вайсман (Donald Wiseman) ще в шістдесятих роках XX століття припустив, що мова йде або про тирський (або тирійський) шекель, або про статир — монету Стародавньої Греції.
Сьогоднішні дослідження схиляються до первісної версії тирського шекеля. Монети карбувалися у фінікійському місті Тир (Сур) починаючи з 125 року до Різдва Христового аж до 65 року н.е. Саме цими монетами храм в Єрусалимі сплачував податок владі за часів Римської імперії.
Щоб не створювалося враження, що Палестина отримала від імперії автономію, з одного боку монети за наказом римлян друкувалося зображення бога Баала (Ваала). За Птолемеїв його культ злився з культом бога сонця Геліоса. Незважаючи на те, що євреями це божество інтерпретувалося як Вельзевул, монета була в обігу внаслідок особливої чистоти срібла (94%).
Дослідження показують, що 30 тирських шекелів у той час прирівнювалися до 120 добових окладів (тобто до чотиримісячної платні при семиденному робочому тижні), до вартості одного раба або невеликої ділянки землі.
У середньовіччі 30 срібниками вважали давньогрецькі монети з острова Родос, оскільки їх прикрашало зображення того ж бога Геліоса. Достеменно відомо, що ці монети шанувалися так само, як і святі мощі, їх прирівнювали до знарядь Страстей Христових.
Напис грецькою мовою ΡΟΔΙΩΝ (родіон), що вказує на географічне походження монети, інтерпретувався як «Іродіон» і пов'язувався з царем Іродом з Нового Завіту.
