Народився на початку XVII століття в родині благочестивих дворян. Залишивши земне багатство, він віддалився за Урал, де жив як простий мандрівник, приховуючи своє походження. Відвідував село Меркушинське, де молився в дерев'яній церкві.
З благовістям про Триєдиного Бога ходив по навколишніх селах, не цураючись і невірних, пробуджуючи в їхніх серцях прагнення до добродійного життя. У тайзі він віддавався богомисленню, бачачи в кожному живому створінні премудрість Творця.
Не залишався без діла, вмів шити шуби і працював у домах у селян, не приймаючи винагороди. Залишав роботу незавершеною, щоб уникнути похвали, і переносив образи зі смиренням, молячись за своїх кривдників.
Багато молив про зміцнення у вірі новопросвітлених жителів Сибіру, поєднуючи молитву з колінопреклонінням на камені в тайзі. Маючи усамітнене місце на березі річки Тури, ловив рибу, добуваючи рівно стільки, скільки потрібно для харчування.
Помер у 1642 році, був похований на Меркушинському погості біля храму Архангела Михаїла. У 1692 році, через 50 років після кончини, жителі села виявили нетлінне тіло праведника, про яке забули. Почали відбуватися чудеса зцілення.
Митрополит Сибірський Ігнатій послав людей для свідчення фактів. Один з них, ієродиякон Никифор Амвросій, побачив явленого праведника, який представився як Симеон Меркушинський.
Митрополит, переконавшись у нетлінності мощей, підтвердив, що вони подібні до мощей древніх святих. За молитвами святого Симеона Господь являє благодатну допомогу, утішення і зцілення душ і тіл.
12 вересня 1704 року, за благословенням митрополита Тобольського Філофея, було здійснено перенесення святих мощей праведного Симеона Верхоуторського до монастиря на честь святителя Миколая. Церква святкує другу пам'ять святого 18 грудня.
