День пам’яті святих Павла та Юліанії встановлено на честь мученицького подвигу сповідання віри перед імператором Авреліаном.
У III столітті правитель відвідав місто Птолемаїду, що у Фінікії; тут його зустрічали місцеві жителі. У натовпі тих, хто зустрічав його, був християнин на ім’я Павло. Він перехрестився, побачивши імператора, і це помітили оточуючі. Павла відвели до в’язниці, наступного дня над ним відбувся суд. Юнак привселюдно заявив, що сповідує віру в Христа Спасителя. На суді він відкрито сповідував свою віру в Христа і зазнав жорстоких тортур.
Юліанія, бачачи страждання брата, звинуватила імператора в несправедливості й також була піддана тортурам. Брата й сестру жорстоко били, кидали на розпечені решітки, мучили їхні тіла гострими гаками, проте Павло та Юліанія терпляче зносили тортури. Серед катів були воїни Квадрат, Акакій і Стратонік. Вони були вражені силою духу брата і сестри та назвали себе християнами, за що були негайно страчені.
Імператор намагався спокусити Юліанію й обіцяв взяти її за дружину в обмін на зречення від Господа Ісуса Христа. Однак діва була вірна Спасителю і з обуренням відмовилася. Вражений правитель наказав знущатися над святою, але кожен, хто торкався дівчини, одразу ж осліп. Знесилений від злості Авреліан віддав наказ спалити святих, чим викликав бурю народних протестів. Не бажаючи чути нарікання своїх підданих, розлючений імператор наказав негайно відрубати мученикам голови.
Брат і сестра йшли на страту з радісними обличчями, співаючи: «Ти спас нас, Господи, від тих, хто нас переслідує, і тих, хто нас ненавидить, Ти їх осоромив» (Пс. 43:8).
