Преподобний Макарій Макріс народився близько 1383 року в Салоніках у знатній та благочестивій родині. Отримав прекрасну освіту і полюбив науку, особливо філософію та богослов'я. Близько 1401 року, після смерті матері, відійшов на Святу Гору і оселився у Ватопедському монастирі, ставши послушником старця Арменопула, який постриг його в монахи у 1409 році. За роки послуху Макарій оволодів численними знаннями і став духовним подвижником.
Після смерті Арменопула став послушником подвижника Давида, з яким підтримував дружні стосунки, включаючи переписку з імператором Мануїлом II Палеологом. Лише один раз відвідав батьківщину, щоб уладнати спадкові справи, після чого продовжив аскетичне життя, надихаючись прикладами святих.
Був гарячим послідовником ісихазму, удостоївся бачити Божественне світло. Близько 1419 року вирушив до Константинополя за запрошенням імператора, де провів два роки, бесідуючи на богословські теми. У 1429 році, після смерті Давида, знову був запрошений до столиці, де спочатку жив у монастирі Харсіаніт, а потім став ігуменом монастиря Пантократор, відновлюючи його славу та духовний стан.
Макарій активно брав участь у церковних справах, відігравши важливу роль на Помісному Соборі 1426-1429 років. У 1430 році очолив посольство до папи Мартіна V у Римі, захищаючи православні догмати. Однак захворів і не зміг продовжити свої місії. Повернувся до Константинополя, ледь оправившись від хвороби.
Помер 7 січня 1431 року в монастирі Пантократор. Його смерть викликала глибокий смуток серед народу та кліру. Макарій вважається значним письменником XV століття, залишивши багатий спадок агіографічного та догматичного характеру, захищаючи Православ'я та закликаючи до істинного аскетичного життя.
