Єпископ
Святитель Григорій народився в місті Неокесарії в родині язичників. Він здобув чудову освіту. Вирушивши до Олександрії для глибшого вивчення наук, Григорій зустрів там знаменитого вчителя — пресвітера Орігена і протягом восьми років був його учнем. Від Орігена Григорій прийняв Святе Хрещення.
Повернувшись до Неокесарії, святий вирішив залишити світську діяльність. Він відійшов у пустелю. Ведучи суворе подвижницьке життя, святитель досяг високої духовної досконалості та благодатних дарів прозорливості й пророцтва.
Він хотів залишитися в усамітненні до кінця життя, проте єпископ каппадокійського міста Амасії Федим наполягав на тому, щоб Григорій став єпископом Неокесарійським.
Перед хіротонією святий Григорій наполегливо молився, благаючи Бога та Божу Матір відкрити йому істинний спосіб поклоніння Святій Трійці. Під час молитви йому з’явилася Пресвята Богородиця з апостолом Іваном Богословом, який навчив святого, як гідно слід сповідувати таємницю Пресвятої Трійці. Святий Григорій записав усе, що відкрив йому апостол. На цьому Одкровенні було засновано вчення про Святу Трійцю, яке згодом розвинули отці Церкви — Василій Великий, Григорій Богослов, Григорій Ніський.
Ставши єпископом, святитель Григорій вирушив до Неокесарії. По дорозі він вигнав бісів з язичницького капища, жрець якого навернувся до Христа. Навернений став свідком ще одного чуда, звершеного святителем: за його словом зрушилася з місця величезна кам'яна брила.
Святитель Григорій дбав про духовне просвітництво своєї пастви. Він багато і палко проповідував, зцілював недужих, допомагав нужденним, вирішував сварки та скарги.
Силою молитви святитель одного разу не дав розлитися річці, своїм жезлом визначивши межі повені. Іншого разу, під час будівництва храму, він наказав Ім'ям Господнім посунутися горі та звільнити місце під фундамент.
Під час гонінь на християн за часів імператора Декія (249–251) святитель Григорій повів свою паству на віддалену гору. Один язичник, який знав місце, де перебували християни, вказав його переслідувачам. Воїни оточили гору. Тоді святий Григорій вийшов на відкрите місце, підняв руки до неба і, наказавши своєму диякону вчинити так само, почав молитися. Воїни обшукали всю гору, але, нікого не побачивши, повернулися назад. Вони розповіли гонителям, що на цій горі стоять лише два дерева недалеко одне від одного. Донощик був вражений цим дивом. Він покаявся і став християнином.
Коли гоніння припинилися, святитель Григорій повернувся до Неокесарії. У той час почало поширюватися помилкове вчення єретика Павла Самосатського, який змішував Сутність Нероздільної Трійці з Сутністю Єдиного Бога Отця. Святитель Григорій у 264 році очолив перший Антіохійський Собор, на якому ця єресь була засуджена.
Подвигом усього свого життя святитель Григорій неухильно примножував число тих, хто увірував у Христа. Він відійшов до Господа близько 266–270 року. На той час у Неокесарії залишилося лише 17 язичників. А коли святий Григорій був висвячений на єпископа, у місті було всього лише 17 християн.
