1 до Коринтян
2:9 Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!
2:10 А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини.
2:11 Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого.
2:12 А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам,
2:13 що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного.
2:14 А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно.
2:15 Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто.
2:16 Бо хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати? А ми маємо розум Христів!
3:1 І я, браття, не міг говорити до вас, як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі.
3:2 Я вас годував молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й тепер ще не можете,
3:3 бо ви ще тілесні. Бо коли заздрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не полюдському робите?
3:4 Бо коли хто каже: Я ж Павлів, а інший: Я Аполлосів, то чи ж ви не тілесні?
3:5 Бо хто ж Аполлос? Або хто то Павло? Вони тільки служителі, що ви ввірували через них, і то скільки кому дав Господь.
3:6 Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив,
3:7 тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить!
3:8 І хто садить, і хто поливає одне, і кожен одержить свою нагороду за працею своєю!
Євангеліє від Матвія
13:31 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
13:32 Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його.
13:33 Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне.
13:34 Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав,
13:35 щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!
13:36 Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий.
4:25 І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання.
5:1 І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього.
5:2 І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:
5:3 Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.
5:4 Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
5:5 Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.
5:6 Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
5:7 Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.
5:8 Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.
5:9 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.
5:10 Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
5:11 Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.
5:12 Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.
2 до Коринтян
6:1 А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо.
6:2 Бо каже: Приємного часу почув Я тебе, і поміг Я тобі в день спасіння! Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!
6:3 Ні в чому ніякого спотикання не робимо, щоб служіння було бездоганне,
6:4 а в усьому себе виявляємо, як служителів Божих, у великім терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах,
6:5 у вдарах, у в'язницях, у розрухах, у працях, у недосипаннях, у постах,
6:6 у чистості, у розумі, у лагідності, у добрості, у Дусі Святім, у нелицемірній любові,
6:7 у слові істини, у силі Божій, зо зброєю правди в правиці й лівиці,
6:8 через славу й безчестя, через ганьбу й хвалу, як обманці, але ми правдиві;
6:9 як незнані, та познані, як умираючі, та ось ми живі; як карані, та не забиті;
6:10 як сумні, але завжди веселі; як убогі, але багатьох ми збагачуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо.
Євангеліє від Луки
7:36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.
7:37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,
7:38 і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила...
7:39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, бож то грішниця!
7:40 І озвався Ісус та й говорить до нього: Маю, Симоне, дещо сказати тобі. А той відказав: Кажи, Учителю.
7:41 І промовив Ісус: Були два боржники в одного вірителя; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят.
7:42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?
7:43 Відповів Симон, говорячи: Думаю, той, кому більше простив. І сказав Він йому: Розсудив ти правдиво.
7:44 І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм.
7:45 Поцілунку не дав ти Мені, а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно.
7:46 Голови ти Моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила...
7:47 Ось тому говорю Я тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить.
7:48 А до неї промовив: Прощаються тобі гріхи!
7:49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: Хто ж це Такий, що прощає й гріхи?
7:50 А до жінки сказав Він: Твоя віра спасла тебе, іди з миром собі!
До Галатів
5:22 А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра,
5:23 лагідність, здержливість: Закону нема на таких!
5:24 А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями.
5:25 Коли духом живемо, то й духом ходімо!
5:26 Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному!
6:1 Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти!
6:2 Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового.
