1:1 Старець улюбленому Гаєві, якого я направду люблю.
1:2 Улюблений, я молюся, щоб добре велося в усьому тобі, і щоб був ти здоровий, як добре ведеться душі твоїй.
1:3 Бо я дуже зрадів, як прийшли були браття, і засвідчили правду твою, як ти живеш у правді.
1:4 Я не маю більшої радости від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді.
1:5 Улюблений, вірно ти чиниш, як що робиш для братті та для чужинців,
1:6 вони про любов твою свідчили Церкві; добре ти зробиш, як їх випровадиш, як достойно для Бога,
1:7 бо вийшли вони ради Ймення Його, нічого не взявши від поган.
1:8 Отож, ми повинні приймати таких, щоб бути співробітниками правді.
1:9 Я до Церкви писав був, але Діотреф, що любить бути першим у них, нас не приймає.
1:10 Тому то, коли я прийду, то згадаю про вчинки його, що їх робить, словами лихими обмовляючи нас. І він тим не задовольнюється, а й сам не приймає братів, і тим, що бажають приймати, боронить, і вигонить із Церкви.
1:11 Улюблений, не робися подібним до лихого, а до доброго: доброчинець від Бога, а злочинець Бога не бачив.
1:12 Про Димитрія свідчили всі й сама правда. І свідчимо й ми, а ви знаєте, що свідчення наше правдиве.
1:13 Багато хотів я писати, та не хочу писати до тебе чорнилом та очеретинкою,
1:14 але маю надію побачити тебе незабаром, і говорити устами до уст.
19:29 І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,
19:30 наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
19:31 Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.
19:32 Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.
19:33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?
19:34 Вони ж відказали: Господь потребує його.
19:35 І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.
19:36 Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.
19:37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
19:38 кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!
19:39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!
19:40 А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!
22:7 І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.
22:8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.
22:9 А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?
22:10 А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.
22:11 І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?
22:12 І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.
22:13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.
22:14 А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.
22:15 І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.
22:16 Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.
22:17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.
22:18 Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.
22:19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!
22:20 По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
22:21 Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.
22:22 Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!
22:23 А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?
22:24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
22:25 Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.
22:26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.
22:27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.
22:28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,
22:29 і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
22:30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.
22:31 І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.
22:32 Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!
22:33 А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!
22:34 Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...
22:35 І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.
22:36 А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
22:37 Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.
22:38 І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!
22:39 І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.
2:25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
2:26 І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
2:27 І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним,
2:28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
2:29 Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром,
2:30 бо побачили очі мої Спасіння Твоє,
2:31 яке Ти приготував перед всіма народами,
2:32 Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!
2:33 І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене.
2:34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання,
2:35 і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох!
2:36 Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування,
2:37 удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами.
2:38 І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав.