Святитель Симеон, єпископ Тверський, походив із роду полоцьких князів і служив полоцьким єпископом. Однак вбивство полоцького князя, його племінника, литовськими князями у 1263 році змусило владику переселитися до Твері. Це був час, коли Тверський князь Ярослав Ярославич став великим князем Росії і обрав Твер своїм престольним містом. Владика був люб'язно прийнятий Ярославом Ярославичем і став першим єпископом Тверської єпархії. Князь наділив святительську кафедру багатьма маєтками та угіддями. Коли він упокоївся, то владика Симеон з честю поховав свого благодійника.
Блаженний Симеон був добрим і милосердним до скривджених і нещасних, уважним до чернечого та священичого чину і грізним для кривдників.
Одного разу святий Симеон обідав із полоцьким князем Костянтином, і той жартома запитав у святителя: «Де будуть тіуни (судді) на тому світі?» Владика відповів: «Тіун буде там само, де й князь». Князю це не сподобалося, і він заперечив: «Тіун судить несправедливо, бере хабарі, мучить людей, а я що поганого роблю?» Святитель пояснив: «Якщо князь добрий і богобоязливий, жаліє людей, любить правду і поставить тиуном людину добру і богобоязливу, розумну і правдиву, то князь буде в раю, і тиун його буде з ним. Якщо ж князь без страху Божого, не жаліє християн, не думає про сиріт і вдів і ставить начальника злого, нерозсудливого, аби тільки той приносив йому гроші, то й князь буде в пеклі, і тиун його з ним».
Помер святитель Симеон 3 лютого 1289 року.
Ім'я святителя Симеона було включено до місяцеслова Російської Православної Церкви в лютому 2016 року рішенням Архієрейського Собору Російської Православної Церкви.
