Життя святого князя Романа припало на той час, коли Русь перебувала під татарським пануванням. Батько Романа — князь Володимир Угличський — покинув місто, коли хан Батий захопив руські землі. Вісім років він разом із родиною мандрував, мешкаючи в Новгороді. Згодом він повернувся до Углича, з’їздив на поклоніння до хана, і той дозволив Володимиру керувати угличськими землями. Спадкоємцем померлого князя став старший син Андрій. Незабаром він також помер. З 1261 року князювати в угличських землях почав Роман. На той час йому було двадцять шість років.
Князь Роман збудував безліч церков і дбав про бідних, створюючи богадільні та притулки для подорожніх. У 1265 році він одружився з князівною Олександрою, але дітей не мав. Після смерті дружини та матері князь доживав свої дні на самоті, віддаючись благочестивим справам. Він помер 3 лютого 1285 року, і його тіло було поховане в Преображенському соборі.
Двісті років по тому, у 1485 році, були знайдені нетлінні мощі святого князя Романа, які стали джерелом чудесних зцілень. Після подій 1605 року, коли почалися чудеса від його мощей, патріарх Іов благословив скласти житіє та канон святому Роману. У 1609 році, під час литовського спустошення, мощі святого були пошкоджені, але благочестиві шанувальники зібрали їх і знову поклали в собор.
