Успіння Пресвятої Богородиці

Сама Пресвята Богородиця закликала вважати Успіння радісною подією, пояснюючи, що, переходячи до світу іншого — до Господа Свого, Вона не тільки не залишить людство, але буде з ще більшою силою оберігати всіх людей, вкриваючи їх Своєю нескінченною любов’ю.

Богородичний Великдень — саме така народна назва часто лунала у відношенні до свята Успіння Пресвятої Богородиці; настільки велике значення цієї події для християн.

Урочисті святкові служби проходять в церквах та храмах багатьох країн світу. У деяких місцях, таких як Гробниця Богородиці в Гефсиманії в Єрусалимі, служать особливі урочисті служби похованню Божої Матері, подібні службам утрені Великої Суботи. Про таку традицію відомо ще з рукописів, датованих XV століттям. У наш час чин поховання Богоматері служать в парафіяльних та кафедральних храмах на другий або третій день свята.

Історія свята Успіння Пресвятої Богородиці

Після Вознесіння Ісуса Христа на небеса Матір Божа довгий час прожила на землі. Вона на власні очі змогла побачити, як шириться церква Ісуса, та як зростає Його слава. Прославляючи повсюдно Господа, християни догоджали й славили Матір Його, що тоді ще жила серед людей.

Протягом багатьох років земного життя Пресвята Богородиця невпинно бажала побачити Сина Свого, Котрого любила всім серцем та душею. За заповітом Ісуса Богородиця жила в домі Іоанна Богослова на горі Сіон. Святий Іоанн почитав Її як матір свою. Часто Пречиста Діва віддалялася з гори Сіон, щоб відправитися на гору Єлеонську, звідки відбулося Вознесіння Ісуса на небеса. Проливаючи сльози, молила Богородиця Господа забрати Її в горні обителі.

Одного разу, коли Божа Матір промовляла одну зі Своїх молитов, до неї з’явився Архангел Гавриїл. Посланник Божий приніс Діві Марії радісну для Неї звістку: через три дні Господь Бог забере Її до Свого вічного царства.

Архангел закликав Богородицю не боятися й не бентежитися, а з радістю прийняти свою кончину, адже, заснувши на деякий час, Вона прокинеться, щоб побачити безсмертну славу й вічне життя. На знак перемоги над смертю Архангел Гавриїл вручив Божій Матері райську гілку, від якої виходило небесне сяйво. Ця гілка фінікової пальми повинна була супроводжувати тіло Богородиці, коли його будуть нести на поховання.

Сповнена подяки до Сина й Господа Свого, Богородиця стала готуватися до Свого відходження. Насамперед Вона сповістила усиновленого учня Ісуса — Іоанна, заповівши саме йому нести райську гілку перед Її одром. Потім були сповіщені всі домочадці, а святий Іоанн сповістив святого Якова, брата Господнього, і першого єпископа єрусалимського. Слідом були сповіщені всі родичі, а також віруючі. Присутніх біля будинку Богородиці звістка про швидку Її кончину привела до глибокої скорботи. Однак сама Діва Марія побажала, щоб ніхто не плакав і не сумував про те, що має статися, бо зустріч Її з Сином і Богом Своїм обіцяє тільки благі події. Опинившись поруч з Ним, в царстві вічної Слави, Вона зможе ще більше клопотати про милосердя й благодать для всього роду людського. Свій одяг Пречиста Діва заповіла віддати двом вдовам, які служили Їй. Що ж стосувалося Її тіла, Божа Матір заповіла поховати його там, де покоїлися Її праведні батьки Іоаким та Анна, а також Її Обручник Йосип — в Гефсиманському Саду.

В той час під шум, подібний до гуркоту грому, дім Іоанна та Богородиці оточили густі хмари. Таким чином ангели доставили з різних куточків світу до Матері Божої святих Апостолів, котрих Вона побажала побачити до Своєї кончини. Спочатку вони не розуміли причину, з якої були зібрані разом, а дізнавшись про майбутню подію, залилися сльозами. Втішивши їх, Пресвята Діва закликала кожного окремо до Себе, вихваляючи їхні подвиги та справжню віру.

На п'ятнадцятий день серпня світлиця наповнилася величним яскравим світлом: крізь відкритий дах всі присутні побачили невичерпну Божу Славу — Сам Ісус Христос у супроводі ангелів, архангелів та небесних сил прибув за Матір'ю Своєю, закликаючи Її прийти на небеса. Богородиця лежала на одрі, і в той же момент почувся ангельський спів. Святі Апостоли, побачивши, як душа Божої Матері відправляється на Його руках в горні обителі, впали в забуття, а прокинувшись, оточили одр Богородиці. Пречисте тіло Діви Марії випромінювало дивовижні пахощі, а Її мощі — освячуючу силу, що зцілює сліпих, глухих, кульгавих, немічних та біснуватих, ледь вони торкалися Її одра.

Поховання Богородиці

Для поховання тіла Богородиці Апостоли підняли одр та урочистою ходою попрямували до заповіданого місця. На початку процесії Іоанн Богослов ніс райську гілку, інші ж несли запалені свічки й кадила. Над одром та супроводжуючими пливло сяюче хмарне коло, а з хмар було чути ангельський спів. Хмара та звуки співу супроводжували процесію до самого місця поховання.  

В один момент хода перервалася. Вся справа в тому, що іудеї, які не вірили в Христа, були здивовані масштабом слави й честі, яку віддають тілу Божої Матері. Це розлютило книжників, які наказали своїм воїнам розігнати ходу, знищити учнів Ісуса та спалити тіло Його Матері. Тоді сяючий вінець опустився вниз, оточивши всю процесію так, що за ним не було видно нікого, хто йшов всередині, а переслідувачів вразила сліпота.

Іудейський священик Афоній, який побажав перекинути одр Богородиці, позбувся рук, ледь доторкнувшись до нього. Побачивши свої руки, що повисли на одрі, він негайно розкаявся та прославив Господа і Його матір. Він повідав, що спочатку ненависники Ісуса розпізнали в Ньому Сина Божого, але не побажали відкрито визнавати Його Велич. А після того, як будучи безвинно відданим смерті, Христос воскреснув, вони не змогли зробити нічого, що завадило б поширенню Його слави. Коли Афоній розкаявся, Апостол Петро закликав ім'я Матері Божої, сказавши прикласти руки до відсічених. Негайно Афоній знову отримав свої кінцівки, прославляючи Богородицю й Сина Її, а потім пішов з ними до місця поховання.

В Саду Гефсиманському тіло Богородиці було покладено в труну, а печера була закрита величезним каменем. Святі Апостоли пробули біля нього ще три дні. Так сталося — й не випадково — що під час поховання серед Апостолів не було Фоми, який зміг прибути на місце лише на третій день. Він був дуже засмучений тим, що не зміг бути присутнім ні під час прощання з Божою Матір'ю, ні при Її похованні. Тоді Апостоли, щоб заспокоїти Фому, відкрили труну Богородиці, щоб він зміг поклонитися Їй. На загальний подив та жах, всередині труни вони побачили лише Її одяг — самого тіла там не виявилося. Після вечері в цей же день Пречиста Діва, оточена ангелами, з'явилася їм, повідомивши, що буде поруч всі дні.

Ікони Успіння Богородиці зображують Пресвяту Діву на смертному одрі в оточенні апостолів та інших святих. У центрі, над одром, Ісус Христос, Який зійшов з небес, щоб прийняти душу Своєї Матері у вигляді немовляти в білих пеленах. Саме так зображується народження в життя вічне після смерті.