Криниця Якова — це одне з найважливіших місць паломництва на Святій Землі. Саме біля цієї криниці втомлений Ісус присів перепочити й попросив у жінки води. Так відбулася знаменита зустріч із самарянкою (або самаритянкою), описана в Євангелії від Івана.
Ісус сказав їй у відповідь: «Кожен, хто п’є цю воду, знову спрагне, а хто питиме воду, яку Я дам йому, той не спрагне навіки; але вода, яку Я дам йому, стане в ньому джерелом води, що тече у вічне життя».
(Ін. 4:13-14)
Криниця глибиною близько 35 м розташована приблизно за 500 м на південний схід від старозавітного Сихема. Згідно з самарянським переказом, криницю, що наповнюється водою з джерела, викопав Яків, син Ісаака.
Зазвичай тутешні жінки ходили по воду ввечері, а самарянка мала погану славу серед місцевих, тому, щоб уникнути зустрічі з ними, вона прийшла по воду вдень. Ісус звернувся до жінки з проханням дати Йому пити. З мови та одягу вона здогадалася, що мандрівник — іудей, і здивувалася: «Як Ти, будучи іудеєм, просиш пити в мене, самарянки? Адже іудеї з самарянами не спілкуються».
Спаситель так відповів на це запитання: «Якби ти знала дар Божий, — сказав Він їй, — і Хто каже тобі: дай Мені пити, то ти сама просила б у Нього, і Він дав би тобі воду живу». Самарянка не зрозуміла слів Христа й подумала, що Він говорить про звичайну джерельну воду.
«Пане! Тобі й черпати нічим, а криниця глибока; звідки ж у Тебе вода жива? Невже Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам цю криницю, і сам з неї пив, і діти його, і худоба його?»
Ісус відповів їй: «Кожен, хто п’є цю воду, знову спрагне, а хто питиме воду, яку Я дам, той не буде спрагнути ніколи. Бо вода, яку Я дам, стане в ньому джерелом води, що тече у вічне життя».
Потім Христос велів жінці покликати свого чоловіка, але та зніяковіла й відповіла, що в неї немає чоловіка. «Правду ти сказала, що в тебе немає чоловіка. Бо в тебе було п’ять чоловіків, і той, якого ти нині маєш, не є тобі чоловіком; це справедливо ти сказала». Тут жінка зрозуміла, що розмовляє не зі звичайною людиною.
Сьогодні колодязь Якова знаходиться на території грецького православного монастиря, під вівтарною частиною храму. Перший храм був збудований на цьому місці ще у V столітті нашої ери. Наразі ігуменом монастиря є старець Юстин з острова Керкіра (Корфу). Незважаючи на численні негаразди та регіональні конфлікти, що відбувалися протягом століть, старець присвятив своє життя збереженню цього священного місця, де, згідно з Євангелієм, Христос явив Себе як джерело живої води та вічного життя.
