Архієпископ
Святитель Симеон Солунський народився в Константинополі наприкінці XIV століття; його світське ім’я невідоме. Здобувши богословську освіту, він був твердим прихильником богослов’я Григорія Палами, ісихастом, ревним послідовником чернечих ідеалів, захисником Православ’я, що знайшло відображення в таких його словах: «Справжнє благо для людей — бути православними, а якщо не бути, то краще померти».
У травні 1416 року був висвячений на архієпископа Солунського і служив у цьому сані останні 13 років свого життя. На новому місці підірвав своє здоров’я, але, за його словами, завдяки молитві до великомученика Димитрія Солунського зміг зміцнитися.
У червні 1422 року Святитель Симеон відвідав Константинополь, а на зворотному шляху — Святу Гору Афон.
Протягом майже всього часу його архіпастирства Солунь перебувала під загрозою турецького захоплення або повного венеціанського диктату. Багато мешканців хотіли здати місто туркам, щоб уникнути страшної долі завойованих, або ж повністю довіритися венеціанцям-католикам. Відданість святителя як своєму імператору, так і Святому Православ’ю принесла йому чимало ворогів, але він зумів утримати місто у вірності цим ідеалам аж до своєї смерті у вересні 1429 року. Справедливість святителя Симеона та його турбота про бідних принесли йому всенародне визнання ще за життя, так що навіть іновірні венеціанці та євреї оплакували його смерть.
Однак після його смерті місто було захоплено в 1430 році.
Святий залишив велику кількість пастирських послань на найрізноманітніші теми. У своїй творчості він виступає тлумачем богослужінь, укладачем типікону, автором молитов, гімнографом.
