Про життя угодника Божого нічого не відомо, навіть час його життя; вважається, що він жив у XII–XIII століттях.
Ім'я «слухняний», з яким Преподобний Сергій спочиває в Антонієвих печерах, свідчить про його видатні подвиги: відречення від своєї волі та досконале послухання настоятелю.
Послух – велика справа в християнському житті, подвиг, прославлений Господом. Самоволія – найнебезпечніша справа, що губить не лише людей, а й душі. Послух – бич самолюбства. Чим менше щадить себе слухняний, тим більше здобуває перемогу над пануючим злом душі. У послуху розвивається любов до Господа, для Якого він відрікається від своєї волі.
Преподобний Сергій Печерський, перемігши самолюбство послухом протягом усього свого життя, упокоївся святим рабом Божим і спочиває нетлінним.
Його пам'ять спільна з преподобними Ближніх печер, особливо – 7/20 жовтня. У рукописних святцях Преподобний Сергій називається постником. У каноні Преподобний Печерський Ближніх печер Сергій величається «єдиномисленним Нектарію слухняному».
