Протодиякон
Серафим Василенко народився у Вітебську 18 липня 1905 року в родині залізничника Віктора Григоровича Василенка. Мати майбутнього священномученика Анна Іванівна була дуже побожною; у 1903 році вона їздила на відкриття мощей Серафима Саровського і дала обітницю, що якщо у неї народиться хлопчик, вона назве його Серафимом на честь преподобного.
Напередодні святкування знаходження мощей Серафима Саровського у подружжя Василенків народився син — одинадцята дитина в родині. Усього у них було дванадцять дітей. Старший син Леонід згодом прийняв священний сан і в 1939 році помер у в’язниці.
Серафим встиг закінчити лише три класи гімназії, коли сталася революція 1917 року. Родина Василенків переїхала з Вітебська до Брянська. Через гоніння на релігію Серафим не зміг здобути духовну освіту, але в 1921 році почав служити псаломщиком. У 1925 році його висвятили в сан диякона й призначили до храму преподобного Серафима Саровського в селі Фокіно. Монахині закритого Брянського Петропавлівського монастиря шили йому облачення; сам отець Серафим дбав про засланців та заарештованих священиків, займався збором пожертв для їхніх сімей.
У 1932 році отця Серафима перевели на служіння до Воскресенського собору м. Брнська, де його висвятили на протодиякона. Його духовний наставник, архієпископ Даниїл (Троїцький), у 1934 році передбачив отцю Серафиму мученицьку смерть.
Щоб не накликати на рідних неприємностей, отець Серафим мешкав у сторожці біля храму. Вдень на велосипеді їздив до батьківського дому, щоб допомагати літнім батькові й матері, а ввечері повертався до храму, оскільки арешти відбувалися переважно вночі. Щовечора мати благословляла його сімейною іконою Божої Матері «Знамення», немов прощаючись назавжди.
Напередодні свята Успіння Пресвятої Богородиці, о другій годині ночі 28 серпня 1937 року, отця Серафима заарештували й ув’язнили в Брянській в’язниці. Звинувачення в контрреволюційній діяльності він спростував, але 29 вересня трійкою НКВС за статтею 58-10 був засуджений до розстрілу з конфіскацією майна, що належало йому особисто. Через два тижні, 13 жовтня, вирок було виконано.
9 серпня 1989 року реабілітований прокуратурою Брянської області. 16 липня 2005 року ухвалою Священного Синоду Російської Православної Церкви ієрей Серафим Василенко зарахований до лику новомучеників і сповідників Російських.
Щоб не накликати на рідних неприємностей, отець Серафим мешкав у сторожці біля храму. Вдень на велосипеді їздив до батьківського дому, щоб допомагати літнім батькам, а ввечері повертався до храму, оскільки арешти відбувалися переважно вночі. Щовечора мати благословляла його сімейною іконою Божої Матері «Знамення», немов прощаючись назавжди.
Напередодні свята Успіння Пресвятої Богородиці, о другій годині ночі 28 серпня 1937 року, отець Серафим був заарештований і ув’язнений у Брянській в’язниці. Звинувачення в контрреволюційній діяльності він спростував, але 29 вересня трійкою НКВС за статтею 58-10 був засуджений до розстрілу з конфіскацією майна, що належало йому особисто. Через два тижні, 13 жовтня, вирок було виконано.
9 серпня 1989 року реабілітований прокуратурою Брянської області. 16 липня 2005 року ухвалою Священного Синоду Російської Православної Церкви ієрей Серафим Василенко зарахований до лику новомучеників і сповідників Російських.
