Протодиякон
Священномученик Микита Григорович Алмазов народився 1874 року в селі Сущево Смоленської губернії в родині диякона. Був послушником Смоленського архієрейського дому. У 1897 році був висвячений на диякона. З 1903 року — позаштатний диякон лейб-гвардії Павловського полку. Під час російсько-японської війни 1904–1905 років служив дияконом при штабі генерала А.Н. Куропаткіна. З 1909 року служив у Преображенському соборі всієї гвардії, з 1912 року — у Сергіївському соборі всієї артилерії в Санкт-Петербурзі (з 1914 року — Петроград). Отець Микита був нагороджений орденами Святої Анни 3-го ступеня та Святого рівноапостольного князя Володимира 2-го ступеня.
Після 1918 року він перейшов до грецької Димитріївської церкви в Ленінграді. У 1934 році був удостоєний сану протодиякона, почав служити в ленінградській Знаменській (Входу Господнього в Єрусалим) церкві.
У 1935 році протодиякона Микиту заарештували разом із кліром храму. Як «соціально небезпечний елемент» він був засуджений до 5 років заслання до Казахстану. Заслання відбував у місті Атбасар Північно-Казахстанської області.
22 листопада 1937 року отця Микиту заарештували як близького знайомого засланих ленінградських священиків Василя Сокольського та Миколи Ковальова. Його звинуватили в «проведенні систематичної контрреволюційної агітації, спрямованої на дискредитацію заходів партії та уряду». На допиті щодо висунутого йому звинувачення отець Микита відповів: «Я категорично заперечую, ніколи контрреволюційною діяльністю не займався і не займаюся». 28 листопада протодиякон Микита разом зі священномучеником Миколою Ковальовим був засуджений до найвищої міри покарання і того ж дня прийняв мученицьку смерть через розстріл. Місце його поховання невідоме.
Священномученик Микита Алмазов був зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви.
