Священномученик Єфрем народився 28 січня 1874 року в містечку Петрівки Ананьївського повіту Херсонської губернії. Він був сином протоієрея Єфрема Павловича Долганева (згодом архімандрита Інокентія) та братом єпископа Гермогена (Долганева). З великою любов’ю та повагою ставився до єпископа Гермогена святий праведний Іоанн Кронштадтський, кажучи, що щодо долі Православ’я він спокійний і може померти, знаючи, що єпископи Гермоген і Серафим (Чичагов, пам’ять 28 листопада) продовжать його справу. Передбачаючи мученицьку смерть Святителя, батюшка писав йому в 1906 році: «Ви у подвизі, Господь відкриває Небо, як архідиякону Стефану, і благословляє Вас».
Єфрем був молодший за владику Гермогена на 16 років. Закінчивши Одеське духовне училище, у 1887 році він вступив до Одеської духовної семінарії, яку закінчив з першим розрядом у 1893 році і, незважаючи на скрутне матеріальне становище, вступив до Московської духовної академії. Під час навчання Єфрем терпів крайню нужду, але був готовий на все, аби тільки удостоїтися служити в Церкві, звершувати Божественну літургію та проповідувати Слово Боже.
Єфрем Долганев одружився з дівчиною Варварою, дочкою священика Петропавлівського собору Санкт-Петербурга, і незабаром після вінчання прийняв священний сан. 28 січня 1902 року Єфрем Долганев був висвячений на священика.
Після Лютневої революції 1917 року отець Єфрем із родиною переїхав до Тобольська, де в той час почав служити єпископ Гермоген. Але у квітні 1918 року владика був заарештований більшовиками й перевезений до Єкатеринбурга.
Після арешту брата протоієрей Єфрем увійшов до складу єпархіальної делегації, яка домагалася звільнення архіпастиря; до її складу входили священик Михайло Макаров та присяжний повірений К.А. Мінятов. Ці зусилля закінчилися арештом усіх трьох. Незабаром їх розстріляли.
У серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви священномученики Гермоген, Єфрем, Петро, Михайло та мученик Костянтин були зараховані до лику святих новомучеників і сповідників Російської Церкви для загальноцерковного вшанування.
Після Лютневої революції 1917 року отець Єфрем із родиною переїхав до Тобольська, де в той час почав служити єпископ Гермоген. Але у квітні 1918 року владика був заарештований більшовиками й перевезений до Єкатеринбурга.
Після арешту брата протоієрей Єфрем увійшов до складу єпархіальної делегації, яка домагалася звільнення архіпастиря; до її складу входили священик Михайло Макаров та присяжний повірений К.А. Мінятов. Ці зусилля закінчилися арештом усіх трьох. Незабаром їх розстріляли.
У серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви священномученики Гермоген, Єфрем, Петро, Михайло та мученик Костянтин були зараховані до лику святих новомучеників і сповідників Російської Церкви для загальноцерковного вшанування.
