Архімандрит
Світське ім’я отця Гавриїла — Годердзі Ургебадзе. Він народився 26 серпня 1929 року в Тбілісі, у родині переконаного комуніста. Батько рано помер.
Одного разу хлопчик став свідком гучної розмови між сусідками. Одна кричала до іншої: «Не розпинай мене, як Христа на Хресті!». Здивований хлопчик запитав: «А за що розіп’яли Христа?». Ніхто не зміг йому відповісти, а порадили піти до церкви, яка була зачинена. Сторож таємно відчинив храм, показав хлопчикові Розп’яття Христа й порадив йому прочитати Євангеліє. Він назбирав грошей, купив Євангеліє і за кілька років знав текст практично напам’ять.
Бажання стати ченцем виникло в ньому ще в юні роки. Пізніше старець казав: «Більшого героїзму, ніж чернецтво, немає». Його мати довгий час була проти прагнення сина до чернецтва, але наприкінці життя змирилася з його вибором, а потім і сама прийняла постриг і була похована в монастирі Самтавро.
У 1949 році юнака призвали до Радянської армії. Військову службу він пройшов у Батумі, у прикордонній частині. Він зайшов до храму й перед іконою святителя Миколая Чудотворця довго молився, просячи дати йому більше часу для відвідування церкви. Божа милість не змусила себе чекати: його призначили листоношею, що давало можливість після виконання доручень відвідувати церкву. У середу та п’ятницю він постив, скаржачись на болі в шлунку. Священик таємно причащав його в вівтарі. Так він провів військову службу, поєднуючи армію з церквою.
Після повернення з армії він не уникнув випробувань. У той безбожний час православних людей жорстоко переслідували. Молодого чоловіка викликали до медичного диспансеру й провели допит, після якого визнали психічнохворим і відправили додому під нагляд матері. Йому призначили пенсію по інвалідності другої категорії.
Він взявся за будівництво церкви у дворі свого будинку, завершивши її приблизно 1962 року. Ікони для церкви він знаходив на звалищах, відновлював їх у своїй майстерні. Стіни його церкви суцільно були обвішані образами. Навіть фотографії та зображення ікон зі світських журналів він розміщував у рамочках.
З благословення патріарха Мелхіседека III Васіко почав працювати сторожем, а потім псаломщиком у Сіонському соборі. 25 січня 1955 року, у віці 26 років, він написав прохання до священноначання про призначення його позаштатним дияконом кафедрального собору. Незабаром він звернувся до єпископа Кутаїсько-Гаенатського Гавриїла з новим проханням: «З дитинства маю потяг до чернецтва, тому смиренно прошу вас постригти мене в малу схиму й назвати ім’ям святого Гавриїла Афонського».
Диякон Годердзі Ургебадзе був пострижений у чернецтво з ім’ям Гавриїл 27 лютого 1955 року в Моцаметському монастирі єпископом Кутаїсько-Гаенатським. Через три дні у Свято-Петро-Павлівському кафедральному соборі єпископ Гавриїл (Чачанідзе) висвятив його у сан ієромонаха.
1 травня 1965 року, у День солідарності трудящих, сталася подія, яка сколихнула всю країну: отець Гавриїл облив гасом і підпалив дванадцятиметровий портрет Леніна, встановлений на будівлі Ради Міністрів, за що був побитий розлюченим натовпом, заарештований за «антирадянську діяльність» і доставлений до слідчого ізолятора КДБ. Єдиною причиною, через яку отця Гавриїла не розстріляли після такого вчинку, був психіатричний діагноз. 19 листопада 1965 року отця Гавриїла виписали з лікарні додому.
У 1980-ті роки він оселився в монастирі Самтавро, де жив у круглій вежі. Його любов до людей і подвиги викликали захоплення у монахинь.
Однією з рис, що вирізняли отця Гавриїла, була мужність. Він нікого й нічого не боявся. Він міг викривати президентів, міністрів, озброєних до зубів людей і просто бандитів. Від нього виходила така сила, що його опоненти воліли мовчати й відступати. Минув час, і ми переконалися, що це була сила, перед якою схиляються всі, сила, яка може приборкати не тільки грішну людину, а й найлютішого лева: сила молитви й любові.
Отець Гавриїл помер 2 листопада 1995 року від водянки. Його тіло обгорнули в циновку й поховали.
24 грудня 2012 року його було прославлено в лику святих як преподобного. 22 лютого 2014 року було знайдено його нетлінні мощі.
25 грудня 2014 року Священний Синод Російської православної церкви постановив -ключити ім’я преподобного Гавриїла до місяцеслова
