Народжений у Месопотамії, в місті Нісібіс, святий Ефрем народився від християнських батьків за часів правління Константина Великого і дожив до правління Феодосія Великого. У юності він відрікся від світу і пішов у пустелю, ставши монахом. Отримавши від Бога дар мудрості, він став відомим своїми повчаннями, які надихали багатьох. Його життя було передбачене з дитинства, коли батьки побачили сон про виноградну лозу, що символізувала його майбутню духовну плідність.
У 363 році, коли Нісібіс був захоплений персами, він вирушив до Едеси, де, молячись, попросив Бога надіслати йому людину, яка могла б поговорити з ним про Святе Письмо. Зустрівши жінку, він був здивований її мудрістю і зрозумів, що Господь почув його молитву.
Святий Ефрем проявляв доброту і смирення, навіть коли блудниці намагалися його спокусити. Він завжди відповідав їм з любов'ю і мудрістю, наставляючи їх на шлях покаяння. Його добросердя проявилося, коли він не розгнівався на учня, який випадково розбив посудину з їжею, а натомість заспокоїв його.
Він також мав видіння святого Василя Великого, після чого вирушив до Кесарії, де прославляв Василя за його вчення. Святий Василь, побачивши його смирення і добродійність, поставив його в диякона.
Ефрем багато трудився над спасінням душ, навчаючи і наставляючи людей. Він залишив безліч творів, у яких засуджував єресі і проповідував покаяння. Святий Ефрем спокійно відійшов у Едесі в 373 році, залишивши після себе спадок духовного навчання і молитви.
