13:4 Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,
13:5 не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,
13:6 не радіє з неправди, але тішиться правдою,
13:7 усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
13:8 Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.
13:9 Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;
13:10 коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.
13:11 Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.
13:12 Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.
13:13 А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!
14:1 Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше щоб пророкувати.
14:2 Як говорить хто чужою мовою, той не людям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне.
14:3 А хто пророкує, той людям говорить на збудування, і на умовлення, і на розраду.
14:4 Як говорить хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує.
14:5 Я ж хочу, щоб мовами говорили всі, а ліпше щоб пророкували: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, хібащо пояснює, щоб будувалася Церква.
20:1 Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник.
20:2 Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.
20:3 А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,
20:4 та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам.
20:5 Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.
20:6 А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні?
20:7 Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник.
20:8 Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших.
20:9 І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію.
20:10 Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли.
20:11 А взявши, вони почали нарікати на господаря,
20:12 кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту...
20:13 А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною?
20:14 Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі.
20:15 Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?
20:16 Отак будуть останні першими, а перші останніми!