Ісаї
13:2 Підійміте прапора на лисую гору, кличте їх голосніш, помахайте рукою, щоб ішли у ворота!
13:3 Я звелів був Своїм посвяченим, теж покликав лицарство Своє на Мій гнів, що зухвало радіють.
13:4 Чути гамір у горах, як народу численного, чути гомін згромаджених тут царств народів: це переглядає Господь Саваот бойове Своє військо!
13:5 Приходять з далекого краю, із кінців небес, Господь і знаряддя гніву Його, щоб усю землю понищити!
13:6 Голосіть, бо близький день Господній, він від Всемогутнього прийде, немов зруйнування...
13:7 Тому то ослабнуть всі руки, і кожне серце людини зневіриться.
13:8 І вони налякаються, болі та муки їх схоплять, немов породілля та, будуть тремтіти... Остовпіють один перед одним, полум'яні обличчя то їхні обличчя...
13:9 Оце день Господній приходить, суворий, і лютість, і полум'я гніву, щоб землю зробити спустошенням, а грішних її повигублювати з неї!
13:10 Бо зорі небесні та їхні сузір'я не дадуть свого світла, сонце затьмиться при сході своєму, а місяць не буде вже сяяти світлом своїм...
13:11 І Я покараю всесвіт за зло, а безбожних за їхню провину, бундючність злочинця спиню, а гордість насильників знижу!
13:12 Я зроблю людину дорожчою від щирого золота, і смертну людину від офірського золота.
13:13 Тому небеса захитаю, і рухнеться земля з свого місця від лютости Господа Саваота, у День, як палатиме гнів Його...
Буття
8:4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
8:5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
8:6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
8:7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
8:8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі.
8:9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
8:10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
8:11 І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
8:12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
8:13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
8:14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля.
8:15 І промовив Ноєві Господь, кажучи:
8:16 Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
8:17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються.
8:18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
8:19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.
8:20 І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення.
8:21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
Приповісті
10:31 Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий.
10:32 Уста праведного уподобання знають, а уста безбожних лукавство.
11:1 Обманливі шальки огида для Господа, а повна вага це Його уподоба.
11:2 Прийде пишність, та прийде і ганьба, а з сумирними мудрість.
11:3 Невинність простосердих веде їх, а лукавство зрадливих їх вигубить.
11:4 Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визволює.
11:5 Справедливість невинного дорогу йому випростовує, безбожний же падає через безбожність свою.
11:6 Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захоплені будуть своєю захланністю.
11:7 При смерті людини безбожної гине надія, зникає чекання людини нікчемної.
11:8 Виривається праведний з утиску, і замість нього безбожний іде.
11:9 Свого ближнього нищить лукавий устами, а знанням визволяються праведні.
11:10 Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні співає.
11:11 Благословенням чесних підноситься місто, а устами безбожних руйнується.
11:12 Хто погорджує ближнім своїм, той позбавлений розуму, а розумна людина мовчить.
