19:12 Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
19:13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.
19:14 Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.
19:15 І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.
19:16 І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.
19:17 І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.
19:18 І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.
19:19 Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.
19:20 І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
19:21 Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.
19:22 І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
19:23 Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?
19:24 І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.
19:25 І відказали йому: Пане, він десять мін має.
19:26 Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.
19:27 А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.
19:28 А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
10:1 Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.
10:2 І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.
10:3 Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.
10:4 Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.
10:5 Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому!
10:6 І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться.
10:7 Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.
10:8 А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.
10:9 Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!
10:10 А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:
10:11 Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!
10:12 Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!
10:13 Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!
10:14 Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам...
10:15 А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш!
1:1 Павло, в'язень Христа Ісуса, та брат Тимофій, улюбленому Филимонові й співробітникові нашому,
1:2 і сестрі любій Апфії, і співвойовникові нашому Архипові, і Церкві домашній твоїй:
1:3 благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
1:4 Я завсіди дякую Богові моєму, коли тебе згадую в молитвах своїх.
1:5 Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих,
1:6 щоб спільність віри твоєї діяльна була в пізнанні всякого добра, що в нас для Христа.
1:7 Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця бо святих заспокоїв ти, брате.
1:8 Через це, хоч я маю велику відвагу в Христі подавати накази тобі про потрібне,
1:9 але більше з любови благаю я, як Павло, старий, тепер же ще й в'язень Христа Ісуса.
1:10 Благаю тебе про сина свого, про Онисима, що його породив я в кайданах своїх.
1:11 Колись то для тебе він був непотрібний, тепер же для тебе й для мене він дуже потрібний.
1:12 Тобі я вертаю його, того, хто є неначе серце моє.
1:13 Я хотів був тримати його при собі, щоб він замість тебе мені послужив у кайданах за Євангелію,
1:14 та без волі твоєї нічого робити не хотів я, щоб твій добрий учинок не був ніби вимушений, але добровільний.
1:15 Бо може для того він був розлучився на час, щоб навіки прийняв ти його,
1:16 і вже не як раба, але вище від раба, як брата улюбленого, особливо для мене, а тим більше для тебе, і за тілом, і в Господі.
1:17 Отож, коли маєш за друга мене, то прийми його, як мене.
1:18 Коли ж він чим скривдив тебе або винен тобі, полічи це мені.
1:19 Я, Павло, написав це рукою своєю: Я віддам, щоб тобі не казати, що ти навіть самого себе мені винен.
1:20 Так, брате, нехай я одержу те, що від тебе прохаю в Господі. Заспокой моє серце в Христі!
1:21 Пересвідчений я про слухняність твою, і тобі написав оце, відаючи, що ти зробиш і більше, ніж я говорю.
1:22 А разом мені приготуй і помешкання, бо надіюся я, що за ваші молитви я буду дарований вам.
1:23 Вітає тебе Епафрас, мій співв'язень у Христі Ісусі,
1:24 Марко, Аристарх, Димас, Лука, мої співробітники.
1:25 Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь.