Пресвітер
Священномученик Іоанн Самсонович Баранов народився 1874 року в селі Рудня-Прибитковська Гомельської губернії. 1911 року його висвятили на священика. Служив у селі Головичі поблизу Могильова.
У 1933 році отця Іоанна заарештували й засудили до п’яти років заслання до Казахстану, яке він відбував у селі Тарханка Кіровського району Східно-Казахстанської області. У засланні священик анонімно писав до газети «Супутник агітатора» листи, в яких викладав апологетичні погляди у відповідь на антирелігійні статті, що публікувалися в цій газеті.
У листопаді 1937 року отець Іоанн був повторно заарештований за звинуваченням у «систематичній контрреволюційній антиколгоспній пропаганді». На допиті священномученик заявив, що проти колективізації він не виступав і в контрреволюційній діяльності не брав участі, але дійсно писав листи до газет, захищаючи віру та відкидаючи матеріалізм.
До справи було додано лист отця Іоанна до газети «Супутник агітатора», у якому він писав: «… помилка соціалізму полягає в тому, що він не розрізняє справжніх віруючих від лицемірів, справжніх пастирів від виконавців наказів, але обмежує чисту релігію і цим послаблює насамперед себе та змушує страждати дуже багатьох ні в чому не винних прихильників релігії, заслуга яких полягає насамперед у тому, що вони є носіями культури. Релігія вимагає підкорятися владі, ніхто зі справжніх віруючих не буде чинити їй опір».
20 листопада 1937 року трійкою при УНКВД по Східно-Казахстанській області священик Іоанн Баранов був засуджений до розстрілу. Розстріляний 4 грудня 1937 року.
Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Російських 27 грудня 2000 року постановою Священного Синоду Російської Православної Церкви.
