На Казанській іконі Божої Матері Богородиця зображена з обличчям, спрямованим до Сина, який стоїть з піднятою в благословенній жесті рукою.
Згідно з традицією, ікона була подарована патріархом Константинопольським Германом II мешканцям міста Казані в якості підтримки і заспокоєння в XIII столітті, в часи численних набігів варварів. Але в 1438 році, коли місто було захоплено татарами, ікона невідомим чином зникла.
У 1579 році Пресвята Богородиця з'явилася молодій дівчині Матроні і вказала їй місце, де була похована свята ікона.
Матрона розповіла про бачення своїй матері, а потім повідомила єпископові міста, святому Гурию. Завдяки дівчині, 8 липня 1579 року ікона була знову знайдена. Святий Гурий з великими пошанами і за участю всіх християнських мешканців міста приніс її в церкву Святого Миколая.
Історія ікони Казанської Божої Матері пов'язана з безліччю дива, першим із яких було одужання сліпого Йосифа. Ікона була настільки важливим символом віри, що перший цар із династії Романових, Михайло Федорович (1613-1645), встановив одразу два святкування в її честь. Один релігійний, з нагоди знаходження святої ікони - 8 липня, і один національний, з нагоди звільнення росіян від поляків - 22 жовтня. Коли члени королівської династії збиралися одружитися, вони сполучували свої кільця над іконою для благословення.
У XIX столітті ікона була викрадена, ймовірно, через її дорогоцінний оклад. Оклад був знайдений, але не ікона.
В Греції списки з іконою зберігаються в головному храмі монастиря Панагія в Кератеі, в часовні Святої Ксенії в Мандрі, Аттика, і в церкві Успіння Богородиці в Каліфее, Аттика. Цінний список з іконою Божої Матері Казанської зберігається в монастирі Святого Пантелеймона на Горі Афон.
Святу ікону чествують 8 (21) липня і 22 жовтня (4 листопада).
