Згідно традиції, ця ікона була подарована монастирю імператором Олексієм I Комнином.
Її перше диво по’вязане із будівництвом першого монастирю, який мав розташовуватись на узвишші у п’ятистах метрах від сьогоднішнього місця обителі. Одного разу ввечері ікона разом з усіма будівельними матеріалами непомітним чином перенеслася на скелю поряд із морем. Оскільки це відбулося декілька разів, стало зрозумілим, що це волевиявлення самої Богородиці, яка побажала, щоб монастир було збудовано саме там.
Ця чудотворна ікона була названа «Настоятелька» внаслідок особливого захисту й піклування про одного похилого старця монастирю. Коли Бог явив йому знамення про те, що наближається кінець його днів, старець захотів причаститися й попросив ієромонаха провести божественну літургію у скороченому вигляді. Але монах не дослухався прохання й продовжував вести літургію повільно. У цей час, зі сторони ікони почувся голос Богородиці, яка повторювала прохання старця, щоб він устиг причаститися. Після причастя старець помер. Ікона, що знаходилася у вівтарній частині поза престолом, дивним чином перенеслася до північно-східної колони головного храму, щоб перед неї мали змогу помолитися паломники.
У 1948 році старець Герасим Микраяннанитіс написав аколуфію, яка співається 2 грудня під час всенощного бдіння, а у 1976 році канон, що співається кожного понеділка.
На чудотворній іконі монастирю Пантократор Богородиця зображена на весь зріст, з поворотом корпусу ліворуч, у жесті благословення, у ролі посередника перед Христом, згідно типу іконографії Богородиці Агіоритіси чи Параклисис («Просительниця»). Цей тип Богородиці з’являється доволі рано й відображається у різних видах мистецтва (фрески, ікони, барельєфи і так ділі) протягом всього візантійського періоду історії.
Ікона Богородиці Стариця розташована у мармуровому проскинітарії 1896 року. Оскільки живописна частина ікони не збереглася до наших днів у доброму стані, її було врито срібними шатами з Росії у середині XIX століття. Шати, створені коштом однією родини з Константинополю, залишили непокритими лише обличчя й долоні. У верхній частині, ліворуч, на рівні плечей Богородиці читається напис: «Чудотворна ікона Богородиці здавна названа Стариця монастирю Пантократор». Біля ніг Божої Матері, ліворуч, зображено сосуд, що виливає олію, нагадуючи, таким чином, чудесне втручання Богородиці Стариці у XVII столітті у життя монастирю, коли йому не вистачало олії. Це диво зображено також на гравюрі 1869 року й супроводжується відповідним написом.
