Лист старця Євменія до Антоніса Савридакіса
...Обравши з Божої милості вузький і тернистий шлях, ми завжди маємо бути готові до спокус від диявола та його знаряддя. Тому нам слід остерігатися зневаги та байдужості, щоб нас не пожер гарчачий лев — сатана. Але навіть якщо ми, люди, трохи зійдемо зі шляху — з нами завжди люблячий Господь, який хоче, щоб усі ми спаслися і прийшли до пізнання істини, а тому відразу ж простягає нам руку допомоги.
Коли б ми не звернулися до Нього, Він відразу ж приходить до нас на допомогу. Але ми повинні прагнути, наскільки це можливо, до святого смирення, бо смирення — це ворота небес. Бог ніколи не дозволяє впасти істинно смиренним. Істинно смиренна людина бачить усіх людей святими в небесному колі престолу Божого, а себе — нижче за всі земні споруди, як найгрішнішу й останню.
Істинно смиренний схиляє свою голову до ніг інших, тому ми повинні всіма силами, протягом усього нашого життя докладати зусиль і благати нашого розп'ятого Ісуса, який є найвищим смиренням, дарувати і нам святе смирення. Усіма силами, з допомогою Господа нашого, ми повинні намагатися не звинувачувати й не засуджувати, не наклепувати, не докоряти й не відвертатися від жодної людини на землі, навіть якщо ми бачимо, що вона відкрито грішить. Ми можемо лише допомагати їй, наскільки це дозволяють наші сили.
Що ж стосується диявольських фантазій і видінь — ми повинні тікати від них, як від смертоносних і отруйних змій, бо цей ворог дуже злісний і підступний і часто обманює нас без нашого відома. Тому ми повинні повністю відкинути їх, віддавши все на волю Божу. Ми не маємо здатності відрізняти добро від зла, а до того ж не гідні й бачити добро, і тому, не знаючи того, віддаляємося від нього все далі й далі.
З Божою допомогою ми можемо уникнути першопричин [цього зла], і Господь по Своїй милості простягне нам руку допомоги…
Все, що добре, належить Христу — нам же не належить нічого, крім наших гріхів. Будемо ж молитися за наших братів-християн, які трудилися і для нас, щоб Христос засяяв над нами і вкрив нас; амінь…
З любов’ю у Христі
ваш смиренний брат
грішник Софроній*, останній з усіх людей на землі.
Радійте і моліться за мене, щоб Христос помилував і пробачив мене; амінь.
* Софроній — ім'я, яке старець отримав, прийнявши чернечий постриг.
Уривок з книги Антоніоса Сарідакіса «Святий старець Євменій — лагідний і смиренний серцем»
