Повірте, що сльози — це не що інше, як звичка. Якщо ви заплачете, і знову заплачете наступного дня, і наступного — зрештою настане момент, коли ви скажете: «Чому я плачу? І сам не знаю». Але чи знаєте ви, як сльози дарують внутрішнє очищення? Як ви перете сорочку або носовичок з милом, так і сльози під час молитви очищають вас. Сльози ведуть до очищення, а воно, в свою чергу — до нових сліз.
Починаючи плакати, ви раните себе, свою душу; адже це перші, «катарсичні» сльози, що ведуть до внутрішнього очищення.
Коли ступінь «катарсису» пройдено, приходять інші сльози, що дарують полегшення. Ви бачите себе красивим, прекрасним, і ось уже ваш товариш, ваш колега, ваш брат постає перед вами в зовсім іншій красі. Звичайно, мова йде про красу душевну..jpg)
Зрозуміло, бувають і інші сльози — якими будуть ваші, залежить тільки від вашого завзяття, внутрішньої сили і бажання побороти гріховні пристрасті.
Вирощуйте в собі сльози. Культивуйте образи, думки, які викликають сльози. Я викликав у пам'яті образ покійного старця Йосипа. Як я приклався до його бездиханного тіла, обряд його поховання. Я думав, що скоро буду лежати ось так само. Я думав, що Бог може не прийняти мене, не подарувати своє прощення.
Сльози пролягають між співчуттям і байдужістю. Вони очищають. Такі сльози — це сльози покаяння, тобто роздуми: «Що, якщо я згрішу? Чи буду я з Христом чи з дияволом? Чи не судилося мені вічно перебувати в пеклі? Що мені робити?» і так далі.
Потім приходять сльози благодаті. Ці сльози настільки солодкі, що, коли вони приходять до мене, я кажу: «Боже, на небесах я не хочу нічого іншого, крім як плакати ось так». Ці сльози приходять потім.
