Мучениця Варвара Миколаївна Чернишова народилася у 1888 році в родині священика Миколи Чернишова, який служив у Благовіщенському соборі міста Воткінска. У 1894 році отець Микола овдовів і почав самостійно виховувати дітей.
Варвара Миколаївна закінчила гімназію та Вищі жіночі курси в Казані й працювала у Воткінську вчителькою в жіночій гімназії. Вона вирішила не виходити заміж, щоб присвятити себе цілковитому служінню Церкві та допомозі своєму батькові.
У серпні 1918 року мешканці міста Воткінска виступили проти радянської влади. Отець Миколай надавав активну допомогу повстанцям. Незважаючи на небезпеку, він виконував свій пастирський обов’язок — напучував поранених, підтримував малодушних, допомагаючи їм матеріально. Варвара Миколаївна, ставши сестрою милосердя, доглядала за пораненими.
Після придушення повстання місто зайняли червоні. Священик мав можливість евакуюватися, але свідомо не залишив свою паству, цілком поклавшись на Божий Промисел. Почався терор. Отець Миколай із дочкою були заарештовані й ув’язнені. Їх звинуватили в участі у зборі коштів на потреби Воткінської Народної армії та знайомстві з Юр’євим. Капітан Г.Н. Юр’єв очолював повстанців.
2 січня 1919 року відбувся розстріл 126 засуджених, у тому числі протоієрея Миколи та Варвари. Під час розстрілу батюшки його дочка стала поруч із ним, обійнявши його. Їх намагалися роз’єднати, але марно. Їх так і розстріляли разом — спочатку дочку, а потім батька.
Коли у квітні 1919 року до міста увійшли загони армії А.В. Колчака, тіла протоієрея Миколи та Варвари Миколаївни були витягнуті з землі й перенесені до Благовіщенського собору. Їх поховали в одній могилі на Нагірному кладовищі.
Зачислена до лику святих новомучеників і сповідників Російських 7 березня 2018 року постановою Священного Синоду Російської Православної Церкви.
