Святий мученик Варлаам був родом з Антіохії Сирійської. У похилому віці його схопили за сповідання імені Ісуса Христа і привели на суд до язичницького князя. Його змушували принести жертву ідолам, але він відмовився, за що зазнав жорстоких мук: його били воловими шкірами і строгали залізними кігтями. Потім його привели до ідольського храму, де, за наказом мучителя, він тримав на руці гарячі вугілля з ладаном, але не скинув їх, незважаючи на нестерпний біль. Його пальці згоріли, але він залишився непохитним і не поклав куріння на жертвенник ідолів. Врешті-решт, проявивши мужність, він віддав свою душу Господу.
Святий Василій Великий говорить про те, що в минулі часи смерть святих сприймали з горем, але тепер радіють при кончині праведних, адже для них смерть — це перехід до кращого життя. Мученики, як Варлаам, дивляться на вінці та нагороди, не лякаючись страждань. Він став прикладом для віруючих, показуючи, що навіть у найжорстокіших муках можна зберегти віру і мужність.
Святий Іоанн Златоуст підкреслює, що Варлаам закликає нас не лише прославляти його, але й наслідувати його подвиги. Він нагадує, що справжня боротьба відбувається не лише у фізичному світі, але й у духовній сфері, де ми повинні протистояти пристрастям і спокусам. Подібно до Варлаама, ми повинні проявляти стійкість і мужність у нашій вірі, долаючи внутрішні спокуси і зберігаючи благочестя.
