Святий Питирим, єпископ Тамбовський, народився 27 лютого 1645 (або 1644) року в місті Вязьмі. З юних років він був наділений духовним талантом і працьовитістю, що вивело його на шлях монашніх подвигів. У 21 рік його постригли в монахи з ім'ям Питирим, і він став ігуменом. У 1685 році патріарх Іоаким рукоположив його в єпископи Тамбовського.
Тамбовська єпархія страждала від бідності та неосвіченості. Святий Питирим активно займався просвітництвом населення, будуючи кам'яний кафедральний собор і організовуючи школу для священнослужителів. Він присвятив себе проповіді Слова Божого і часто здійснював поїздки по єпархії.
Святий прагнув до примирення з розкольниками та невірними, проявляючи благочестя і мудре терпіння. Його особистий приклад і благодатне слово привели багатьох до істинної віри. У 1690 році його сестра Катерина стала настоятельницею Вознесенського жіночого монастиря.
Святий Питирим був старанним молитвенником, часто беручи участь у богослужіннях і навчаючи кліриків. Він особливо шанував ікони Спасителя та Казанської Божої Матері. Його прогулянки та роздуми відбувалися в Трегуляєвому монастирі, де він заснував обитель.
Святий Питирим упокоївся в 1698 році у віці 53 років. Його тіло було поховане в нижньому ярусі Тамбовського собору. Після його кончини місце упокоєння почало благовейно шануватися, і з кожним роком зростала кількість паломників. У 1914 році він був канонізований.
