Архідиякон
Святий апостол первомученик і архідиякон Стефан був старшим серед семи дияконів, поставлених самими апостолами, тому його називають архідияконом. Він був християнським первомучеником і постраждав за Христа у віці близько 30 років. За висловом Астерія, це був «початок мучеників, вчитель страждань за Христа, основа доброго сповідання», бо до Стефана ніхто не проливав своєї крові за Євангеліє.
Будучи сповнений Духа Святого, святий Степан з відвагою переконливо проповідував християнське вчення і перемагав іудейських законників у суперечках. За це іудеї обмовили Степана, нібито він промовляє блюзнірства на Бога і на Мойсея. З таким звинуваченням святий Степан постав перед синедріоном і первосвящеником. Він виголосив палку промову, в якій виклав історію єврейського народу і сміливо викрив іудеїв у гоніннях на пророків і в страті очікуваного ними Месії, Ісуса Христа. Під час промови святий Степан раптом побачив небо відкритим і Ісуса Христа у славі, що стояв праворуч Бога. Він голосно проголосив про це. Тоді іудеї, затуляючи вуха, накинулися на нього, потягли його за місто і побили камінням, а святий мученик молився за своїх вбивць. Вдалині, на височині, стояла Матір Божа зі святим апостолом Іоанном Богословом і ревно молилася за мученика. Перед смертю Степан вимовив: «Господи Ісусе, прийми дух мій, Господи, не зарахуй їм цього в гріх», – і потім радісно віддав Христу свою чисту душу. Тіло святого первомученика Стефана, залишене на поживу звірам, таємно взяв відомий єврейський вчитель Гамаліїл зі своїм сином Авівом і поховав у своєму маєтку. Згодом вони обоє увірували в Христа і прийняли Святе Хрещення.
