Про преподобного Пафнутія відомо дуже мало. Повідомляється, що він безперестанку плакав і зітхав усе своє життя, думаючи про час розлуки душі з тілом, про те, як людину оточать ангели й духи злоби, покажуть усі її вчинки — добрі й злі, нагадають їй про всі її думки й бажання, про те, що вона забула і чого не вважала гріхом.
Преподобний Пафнутій Затворник дозволив себе замурувати в келії, він добровільно повністю відрекся від світу та його насолод. За звичаєм Печерської Лаври, затворникам щодня залишали у віконці склянку води та шматочок хліба. Це була денна норма.
Мощі преподобного Пафнутія спочивають у Феодосієвих (Дальніх) печерах лаври поруч із мощами Мойсея Чудотворця, Іларіона Схимника та неподалік від підземної церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці.
