Священномученики Іполит, Кенсорін, Савін і Хрисія зазнали мук за часів правління імператора Клавдія II, коли ігемоном був Улпій Римлянин.
Кенсорин, який сповідував Христа, був ув’язнений у темницю, де творив чудеса, що призвело до навернення двадцяти воїнів, яких за це стратили. Тоді ж на допит привели дівчину Хрисію, яка мужньо визнала себе християнкою і була піддана тортурам. Після жорстоких тортур її втопили в морі.
Разом зі святою Хрисією постраждали: Філікл, Максим, Геркулін, Венерій, Стиракін, Міна, Коммод, Єрм, Мавр, Євсевій, Рустик, Монагрей, Амандін, Олімпій, Кіпр, Феодор, Тривун, Максим пресвітер, Архелай диякон і Кирин єпископ.
Блаженний Савін також зазнав мук — його били важким молотом, а потім підвісили на дереві й палили тіло вогнем.
Святий Іполит, єпископ Остії, римської пристані біля гирла Тибру, дізнавшись про страждання мучеників, незважаючи на свій похилий вік, з’явився на суді й викрив мучителя в нелюдяності, називаючи його кровопивцею. Розлючений суддя засудив святого єпископа до тортур. Після тривалих катувань його зв’язали по руках і ногах та кинули в море. Його мощі знаходяться в Римі в церкві святого мученика Лаврентія та папи Дамаса.
