Архієпископ
Народився 6 (19) січня 1876 року в селі Ілзессала в родині православного латвійського селянина. З дитинства вирізнявся роздумливістю та прагненням до пізнання Слова Божого. У 1887 році вступив до Ризької духовної школи, а в 1891 році — до Ризької духовної семінарії. У 1900 році продовжив навчання в Київській духовній академії, де зміцнилася його рішучість присвятити життя служінню Церкві. У 1903 році прийняв чернечий постриг і був рукоположений в сан ієродиякона, а згодом і ієромонаха. У 1904 році закінчив академію з відзнакою і став керівником академічного хору.
У 1907 році був возведений у сан архімандрита, займав посаду інспектора Литовської духовної семінарії та настоятеля Вільнюського Свято-Троїцького монастиря. Водив хресні ходи з чудотворною іконою Божої Матері, привертаючи безліч молільників. У 1912 році був хіротонізований в єпископа і призначений у місто Слуцьк вікарієм архієпископа Мінського Михайла. З 1913 року служив у Таганрозі на новоствореній Приазовській кафедрі.
Після революції 1917 року призначений на служіння в Тверську єпархію, де швидко налагодив церковне життя. У 1918 році став архієпископом Пензенським і Саранським, де зіткнувся з розколом і єрессю. У 1921 році призначений архієпископом Ризьким і Латвійським, отримавши права широкої автономії для Православної Церкви в Латвії. Володіючи духовною мудрістю, він активно працював над відновленням церковного життя та прав православ'я в державі.
Жив скромно, дбав про бідних і нужденних, не роблячи різниці між людьми. У 1934 році, перебуваючи на дачі, зазнав мученицьких страждань і був убитий. На його похоронах безліч народу прийшло віддати данину пам'яті святому сповіднику. Його могила на Покровському кладовищі в Ризі стала місцем паломництва, де відбувалися зцілення і допомога Божа за молитвами святого.
