Преподобний Герасим Вологодський жив у XII столітті і походив із Києва. Він подвизався в Київській Гнілецькій Успенській обителі, що виросла на місці печер, де під час Великого посту усамітнювався для молитви преподобний Феодосій Печерський.
4 березня преподобний прийняв чернечий постриг з ім’ям Герасим, а згодом, поступившись проханням братії, був висвячений на ієромонаха.
Вирушивши на північ Русі, він збудував хатину на річці Вологді й присвятив себе богомисленню та молитві. До нього почали приходити за духовною допомогою місцеві жителі, і святий Герасим збудував храм на честь Пресвятої Трійці та при ньому заснував перший у північних землях Русі Троїцький Кайсаровський монастир.
За свого життя Герасим Вологодський просвіщав Вологодський край, навертаючи язичників до православ’я та зміцнюючи віру. Преподобний Герасим мирно спочив 4 березня 1178 р. Після смерті його мощі стали джерелом зцілень. Причому святий сам був хворим, про що вони зовсім не знали, і наказував їм йти до своєї могили, обіцяючи при цьому зцілення від різних недуг.
