Патріарх
Священномученик Гавриїл (Райич) був патріархом Сербської Церкви з 1648 по 1655 роки в тяжкий час турецького владарювання. Він дбав про своє стадо, зміцнюючи церковний порядок і мир. Однак становище Церкви погіршувалося через тиск турецьких властей і католицьку пропаганду.
У 1649 році святий відвідав Константинополь для сплати податків і підтвердження свого архіпастирського становища. Він здійснював місіонерські поїздки, зміцнюючи віру народу і протистоячи католицькому впливу, особливо на півночі Сербії.
У 1653 році він перебував у Валахії та Молдавії, сприяючи примиренню між воєводою Матієм Басарабом і гетьманом Богданом Хмельницьким. Потім він вирушив до Росії, де був тепло прийнятий царем Олексієм Михайловичем і патріархом Ніконом, з якими у нього склалися близькі стосунки.
Гавриїл планував залишитися в Росії надовго, але повернувся до Сербії, де зіткнувся з протидією турецьких властей. Його звинуватили у зраді та оклеветали євреї. Після допиту візира, який запропонував йому свободу в обмін на відречення від віри, святий сміливо відмовився, заявивши про свою готовність страждати за Христа.
Після жорстоких тортур він був страчений у 1659 році, віддавши свою душу Богу і отримавши вінець у Царстві Небесному.
