Преподобний Фаласій ще в юному віці збудував собі на одній горі оселю й оселився в ній. Відрізняючись від природи щиросердям і смиренністю, він незабаром відчув потяг до чернечих подвигів. Він відійшов на вершину гори, розташованої поблизу селища Таргала, і провів на ній у подвигах 38 років, причому не мав жодного житла: ані келії, ані намету, ані навіть якогось навісу, а лише спорудивши з каменів невелику огорожу й маючи за покров одне небо, весь час перебував у ній. За такі подвиги Господь удостоїв святого подвижника благодаті чудотворення.
Преподобний Фаласій виганяв бісів, зцілював різні хвороби і силою свого чудодійного дару уподібнювався святим апостолам. Одного разу на нього напав змій і хотів зжерти його, але він помолився і молитвою врятував себе від смерті. Іншого разу його спіткала шлункова хвороба, яка завдавала йому жорстоких страждань, але він прикликав ім’я Боже і тим зцілився від болісної недуги. До преподобного завжди стікалося безліч народу, щоб побачити його подвиги, і багато хто з тих, хто приходив, просив його прийняти їх до числа своїх сподвижників. Преподобний не чинив опору таким проханням.
Побудувавши келії для тих, хто бажав подвизатися разом із ним, він дозволив їм жити в них, причому роздавав їм ту їжу, яку приносили для нього з різних місць його шанувальники. Проживши своє життя в таких подвигах, преподобний Фаласій мирно спочив.
