Мучениця Євдокія Григорівна Сафронова народилася 1 березня 1878 року в селі Лучинське Звенигородського повіту Московської губернії в благочестивій селянській родині. Закінчивши два класи церковно-парафіяльної школи, вона з дванадцятирічного віку була змушена працювати прислугою в Москві в родині земського начальника. У 1897 році Євдокія Григорівна вийшла заміж за селянина і переїхала на постійне проживання до села Биково Бронницького повіту, де скромно вела домашнє господарство.
У 1930 році, у період жорстоких гонінь на православну віру, парафіяни обрали Євдокію Сафронову старостою та скарбницею місцевої церкви Різдва Христового. За свою активну релігійну діяльність вона практично відразу була позбавлена радянською владою виборчих і громадянських прав. Незважаючи на величезні труднощі, їй вдалося на деякий час повернути ці права після численних клопотів. Вона самовіддано продовжувала виконувати свої обов’язки в храмі, допомагаючи священикам і дбаючи про збереження церковного майна в найважчі роки.
Восени 1937 року Євдокія Григорівна була заарештована за сфабрикованою груповою справою «церковників Биковської парафії» та ув’язнена в Таганській в’язниці в Москві. Під час перших допитів під тиском слідчих вона підписала протокол, але вже через день проявила мужність і категорично відкинула всі неправдиві звинувачення в антирадянській агітації. Рішенням особливої трійки УНКВД сповідниця була засуджена до восьми років виправно-трудових таборів. Євдокію Сафронову етапували до Тайшетського табору Іркутської області, де від нестерпних умов, каторжної праці та хвороб вона померла 25 серпня 1938 року. У 2000 році Російська Православна Церква зарахувала її до лику святих новомучеників.
