Августа (Василіса) Римська, імператриця
Мучениця
Свята мучениця Августа, також відома як Василіса, жила у III–IV століттях і була дружиною римського імператора Максиміана, одного з найжорстокіших гонителів християн. Її ім’я «Августа» вказує на високий титул, що присвоювався імператрицям, а «Василіса» — грецький відповідник, який означає «цариця».
Вона народилася у знатній язичницькій родині, отримала блискучу освіту та вирізнялася красою, розумом і дипломатичними здібностями. Одружившись із Максиміаном, посіла помітне місце при дворі, брала участь у державних справах і мала вплив на придворне коло.
Попри оточення, пройняте язичництвом і жорстокістю, Августа зберігала внутрішню чистоту та прагнення до істини. Її духовні пошуки почалися з того, що вона спостерігала за християнами, яких переслідували й страчували за наказом її чоловіка. Зустріч із великомученицею Катериною Олександрійською, яка тоді перебувала у темниці, стала переломним моментом у її житті, пробудивши інтерес до християнської віри та започаткувавши шлях духовного оновлення.
Августа таємно відвідувала темницю, де утримувалася Катерина, і вела з нею бесіди про віру, сенс життя та істинного Бога. Ці розмови глибоко зворушили імператрицю, і вона поступово почала відмовлятися від язичницьких обрядів, дедалі більше схиляючись до християнства. Катерина стала її духовною наставницею, пояснюючи основи віри й розповідаючи про життя Христа та подвиг апостолів.
Невдовзі Августа прийняла хрещення, таємно від чоловіка й двору, і почала жити як християнка. Вона відмовилася від участі в язичницьких святах, припинила жертвоприношення й почала допомагати ув’язненим християнам, забезпечуючи їх їжею, одягом і розрадою.
Після кількох місяців таємного служіння Августа наважилася відкрито зізнатися у своїй вірі. Вона публічно виступила проти язичницьких богів і звинуватила Максиміана в жорстокості та духовній сліпоті. Імператор розцінив це як зраду і негайно наказав заарештувати її. Августу ув’язнили, піддавали допитам і погрозам. Її намагалися схилити до зречення Христа, обіцяючи зберегти життя і повернути попереднє становище, але вона твердо відмовилася. Її стійкість надихнула інших в’язнів, і навіть деякі вартові почали цікавитися християнством.
Не бажаючи розголосу, Максиміан наказав таємно страчувати Августу. Її мученицька смерть сталася близько 305 року, невдовзі після смерті Катерини, з якою вона була духовно пов’язана. Її кінець став остаточною перемогою духу над владою, любові над страхом. Тіло Августи християни таємно поховали, і місце її спочинку стало місцем молитви та шанування.
День її пам’яті встановлено 7 грудня як день духовної перемоги та сповідання віри.
