Ієромонах
Отець Анатолій, високоосвічений монах, був запрошений до Святотроїцького чоловічого монастиря на березі озера Іссик-Куль для поширення Православ'я в Туркестанському краї. У 1909 році він і монах Серафим були покликані до Верного, де служили в Успенській церкві та опікувалися Іверсько-Серафимівським жіночим монастирем. Після приходу до влади більшовиків у 1918 році, монахи створили скит у гірському урочищі Медео, де Анатолій служив і піклувався про братство. У 1921 році, під час повені, він залишився живим, тоді як його брати, ієромонахи Серафим і Феогност, були вбиті червоноармійцями. Після цих подій Анатолій жив у Верному, служив у Всіхсвятській церкві та писав музику, а потім виїхав до Сухумі, де вів переписку з черницями. Незабаром він отримав звістку про арешт і розстріл.
