Євангеліє від Івана
20:11 А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу.
20:12 І бачить два Анголи, що в білім сиділи, один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло...
20:13 І говорять до неї вони: Чого плачеш ти, жінко? Та відказує їм: Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали...
20:14 І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус...
20:15 Промовляє до неї Ісус: Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму!
20:16 Ісус мовить до неї: Маріє! А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні! цебто: Учителю мій!
20:17 Говорить до неї Ісус: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!
20:18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіщає, що бачила Господа, і Він це їй сказав...
2 до Коринтян
11:31 Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, а Він благословенний навіки, що я не говорю неправди.
11:32 У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене,
11:33
12:1 Не корисно хвалитись мені, бо я прийду до видінь і об'явлень Господніх.
12:2 Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог був узятий до третього неба.
12:3 І чоловіка я знаю такого, чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог,
12:4 що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити.
12:5 Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, хіба тільки своїми немочами.
12:6 Бо коли я захочу хвалитись, то безумний не буду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не подумав, ніж бачить у мені або чує від мене.
12:7 А щоб я через пребагато об'явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався.
12:8 Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене.
12:9 І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі. Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене.
4:6 Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій.
4:7 А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.
4:8 У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач.
4:9 Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені.
4:10 Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове.
4:11 Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі.
4:12 Тому то смерть діє в нас, а життя у вас.
4:13 Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо,
4:14 знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами.
4:15 Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу.
6:1 А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо.
6:2 Бо каже: Приємного часу почув Я тебе, і поміг Я тобі в день спасіння! Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!
6:3 Ні в чому ніякого спотикання не робимо, щоб служіння було бездоганне,
6:4 а в усьому себе виявляємо, як служителів Божих, у великім терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах,
6:5 у вдарах, у в'язницях, у розрухах, у працях, у недосипаннях, у постах,
6:6 у чистості, у розумі, у лагідності, у добрості, у Дусі Святім, у нелицемірній любові,
6:7 у слові істини, у силі Божій, зо зброєю правди в правиці й лівиці,
6:8 через славу й безчестя, через ганьбу й хвалу, як обманці, але ми правдиві;
6:9 як незнані, та познані, як умираючі, та ось ми живі; як карані, та не забиті;
6:10 як сумні, але завжди веселі; як убогі, але багатьох ми збагачуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо.
Євангеліє від Луки
5:1 І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського.
5:2 І Він побачив два човни, що стояли край озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода.
5:3 І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна.
5:4 А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід.
5:5 А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода.
5:6 А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись...
5:7 І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, аж стали вони потопати.
5:8 А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина!
5:9 Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був,
5:10 також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей!
5:11 І вони повитягали на землю човни, покинули все, та й пішли вслід за Ним.
6:17 Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також натовп густий Його учнів, і безліч людей з усієї Юдеї та з Єрусалиму, і з приморського Тиру й Сидону,
6:18 що посходилися, щоб послухати Його та вздоровитися із недугів своїх, також ті, хто від духів нечистих страждав, і вони вздоровлялися.
6:19 Увесь же народ намагався бодай доторкнутись до Нього, бо від Нього виходила сила, і всіх вздоровляла.
6:20 А Він, звівши очі на учнів Своїх, говорив: Блаженні убогі, Царство Боже бо ваше.
6:21 Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви.
6:22 Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім'я ваше за Людського Сина.
6:23 Радійте того дня й веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах. Бо так само чинили пророкам батьки їхні.
До Галатів
5:22 А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра,
5:23 лагідність, здержливість: Закону нема на таких!
5:24 А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями.
5:25 Коли духом живемо, то й духом ходімо!
5:26 Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному!
6:1 Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти!
6:2 Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового.
Євангеліє від Матвія
4:25 І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання.
5:1 І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього.
5:2 І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:
5:3 Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.
5:4 Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
5:5 Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.
5:6 Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
5:7 Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.
5:8 Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.
5:9 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.
5:10 Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
5:11 Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.
5:12 Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.
Євангеліє від Марка
5:24 І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.
5:25 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,
5:26 що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,
5:27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...
5:28 Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...
5:29 І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!
5:30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?
5:31 І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?
5:32 А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.
5:33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...
5:34 А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!
