Євангеліє від Луки
24:1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,
24:2 та й застали, що камінь від гробу відвалений був.
24:3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
24:4 І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.
24:5 А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
24:6 Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.
24:7 Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.
24:8 І згадали вони ті слова Його!
24:9 А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
24:10 То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.
24:11 Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.
24:12 Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...
10:38 І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій.
10:39 Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.
10:40 А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла.
10:41 Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,
10:42 а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...
11:27 І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!
11:28 А Він відказав: Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!
2 до Коринтян
4:6 Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій.
4:7 А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.
4:8 У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач.
4:9 Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені.
4:10 Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове.
4:11 Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі.
4:12 Тому то смерть діє в нас, а життя у вас.
4:13 Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо,
4:14 знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами.
4:15 Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу.
Євангеліє від Матвія
22:35 І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:
22:36 Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?
22:37 Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
22:38 Це найбільша й найперша заповідь.
22:39 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.
22:40 На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.
22:41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
22:42 і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.
22:43 Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
22:44 Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.
22:45 Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?
22:46 І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
4:25 І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання.
5:1 І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього.
5:2 І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:
5:3 Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.
5:4 Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
5:5 Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.
5:6 Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
5:7 Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.
5:8 Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.
5:9 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.
5:10 Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
5:11 Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.
5:12 Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.
До Євреїв
9:1 Мав же і перший заповіт постанови богослужби та світську святиню.
9:2 Була бо уряджена перша скинія, яка зветься святиня, а в ній був свічник, і стіл, і жертвенні хліби.
9:3 А за другою заслоною скинія, що зветься Святеє Святих.
9:4 Мала вона золоту кадильницю й ковчега заповіту, усюди обкутого золотом, а в нім золота посудина з манною, і розцвіле жезло Ааронове та таблиці заповіту.
9:5 А над ним херувими слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно.
9:6 При такому ж урядженні до першої скинії входили завжди священики, правлячи служби Богові,
9:7 а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він приносить за себе й за людські провини.
До Галатів
5:22 А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра,
5:23 лагідність, здержливість: Закону нема на таких!
5:24 А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями.
5:25 Коли духом живемо, то й духом ходімо!
5:26 Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному!
6:1 Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти!
6:2 Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового.
